| Несподівано... раптом... неначе нізвідки вони з'являються,
|
| ченці одягнені в шати вогняного кольору,
|
| їхні обличчя, привітні, але рішучі, приховані за лакованими масками,
|
| пофарбовані в чорно-білий колір, вони мають форму надмірних черепів.
|
| Швидко і спритно вони рухаються вперед, спритно стрибаючи,
|
| підкидаючи ноги, як нестаріючі блазні... так високо в повітря.
|
| Кожен з них озброєний коротким, рівним шматком дерева,
|
| надзвичайно схожі на... старовинні зношені пральні дошки.
|
| Відшліфований, щоб вдарити ритуально… – це ДЕНЬ МЕРТВИХ, що залишилися.
|
| У цей день ми святкуємо виключення чи докір,
|
| духів, яких ненавмисно затягнули за собою.
|
| Деякі з цих привидів були забуті, деякі просто проігноровані,
|
| ці залишки, що тягнуться з голодом, потрібно вигнати, видалити.
|
| Цей ритуал завжди починається без попередження, раптово,
|
| тому його не можна призначити до певної дати часу.
|
| Воно швидше має тенденцію неминуче слідувати ланцюжку подій,
|
| особлива духовна риса, притаманна кожному з них.
|
| Поміщення сфери впливу... сфери будьчих днів
|
| ченці наближаються, крутяться навколо своєї осі, танцюючи й співаючи
|
| і вдаривши всіх присутніх дротиком між лопаток
|
| як тут усі тягнуть непосиду, невидимку… «придатки».
|
| Неначе за зміною, без спеціального запрошення, ми зібралися тут сьогодні
|
| нас сильно б’ють... і проганяють крізь західні ворота,
|
| з монастиря у напрямку заходу сонця
|
| необхідна церемонія очищення для майбутніх (тендітних) днів… |