| Чотирнадцять довгих років вона бреше, о, вона бреше, о
|
| І любов, коли вона лежить, вона мріє в білому камені
|
| Колонада мармурована, балкон порожній
|
| Розірвана смуга позначає зламаний час
|
| Чотирнадцять років вона мріє, о, вона мріє, о
|
| Як мрійниця, про яку вона мріє, як закоханий сплітає
|
| Її кінцівки ростуть навколо його кінцівок, вона п’є з пляшки
|
| Вона ходить містом, яку загубила, а потім знайшла
|
| Чотирнадцять довгих років, розкидані далі
|
| Вона сидить на якомусь пляжі й міркує з ним
|
| У таємному червоному вологому серці, найулюбленішому і найтемнішому
|
| Вогняний вал і лютий дротик, трояндовий лист і мох
|
| Поширюючись, як морська зірка, найбільший біль і найбільший страх
|
| Як квітка морської трави, найтендітніша й нешкідлива
|
| Найбільш вогняний і кривавий, самий дитячий і зморшкуватий
|
| Ця морська зірка, цей павук, найжалісніший і великий
|
| Не плач за мною; |
| дозвольте мені показати вам шлях
|
| На якої ми ні приходимо, ні їдемо
|
| Вона посміхається мені на озеро, з мокрими карими очима й темношкірою
|
| Якийсь темний місяць незворушно пробивається через нашу втрату
|
| Не проводи зі мною цю ніч;
|
| Я зроблю прозорим сліпим
|
| Це теж ще одна зламана іграшка, від зламаного подарунка дівчинці до зламаного хлопчика
|
| Я запитую у своєї мами, що мчить у блакитному морі:
|
| Чи почує вона, як леви ревуть? |