| Ми самі собі батьки
|
| Такий молодий і водночас такий старий
|
| Це змушує мене думати, знаєш
|
| Ми самі собі матері
|
| Такий молодий і такий серйозний, але це зміниться
|
| Ми проводимо час
|
| Щоб будувати плани на завтра
|
| Поки гарна погода
|
| Проходить повз і залишає нас порожнім і непевним
|
| Ми витрачаємо занадто багато часу
|
| Щоб потіти й подряпати руки
|
| Який сенс, якщо ми не впевнені, що побачимо завтра
|
| Ні до чого
|
| Тому ми живемо кожен день, як останній
|
| І ти б зробив те саме, якби тільки знав
|
| Скільки разів кінець світу наближався до нас
|
| Тому ми живемо кожен день, як останній
|
| Бо ми прийшли здалеку
|
| І коли настають важкі часи
|
| Ми говоримо собі: «Гіршого за нашу історію не існує»
|
| А коли буде зима
|
| Ми просто кажемо собі, що тепло повернеться до нас
|
| А так легко
|
| День за днем
|
| Ми бачимо, наскільки все ефемерно
|
| Так навіть закоханий
|
| Я буду любити кожну королеву, як останню
|
| Повітря занадто важке
|
| Коли ти живеш лише молитвами
|
| Я смакую кожну мить
|
| Задовго до
|
| Нехай згасне світло
|
| Тому ми живемо кожен день, як останній
|
| І ти б зробив те саме, якби тільки знав
|
| Скільки разів кінець світу наближався до нас
|
| Тому ми живемо кожен день, як останній
|
| Бо ми прийшли здалеку
|
| День за днем
|
| Ми бачимо, наскільки все ефемерно
|
| Тож давайте жити, поки ще можна
|
| Дорогі мої
|
| Тому ми живемо кожен день, як останній
|
| І ти б зробив те саме, якби тільки знав
|
| Скільки разів кінець світу наближався до нас
|
| Тому ми живемо кожен день, як останній
|
| Бо ми прийшли здалеку |