| Немає жодного шляху. Ми більше не попереду
|
| Коли ми потрапляємо у світ
|
| Безкінечних сумнівів і постійного занепокоєння
|
| Втрачаємо всі почуття
|
| Оскільки небо стає сірим
|
| Як ми можемо все це знати
|
| Вважатися дозволеним і змушеним кожного дня?
|
| Невже ми ніколи не зможемо знайти те, що бачимо як правду,
|
| Коли ми залишимо всі мрії, які знали…
|
| Далі і далі, на край світу
|
| Ідіть далі і подивіться, що зробить наш розум постійно і далі, а не знак далеко за межами
|
| Чи покинемо ми правду, давно й минулу, від усього, що ми знали
|
| Але ще не пізно
|
| Щоб розвернутися і подивитися знову
|
| Все те, чого ми навчилися
|
| І куди ми пішли з усіма своїми турботами
|
| Чи є ще шанс зробити
|
| Поправляє з нашим жалем
|
| І розвернутися до нашого дому
|
| Де ми належали, але залишилися в палаючому люті?
|
| І хоча весь цей час ми не мали жодного поняття,
|
| Якби шлях був для вас і для вас…
|
| Далі і далі, на край світу
|
| Ідіть далі і подивіться, що зробить наш розум постійно і далі, а не знак далеко за межами
|
| Чи покинемо ми правду, давно й минулу, від усього, що ми знали
|
| І раптово воно прийшло до мене перед моїми очима
|
| У правдивій картині речей, які я зневажаю
|
| Тепер я бачу, що відбувається
|
| Це самообманлива розкіш
|
| Я більше не буду бігати, я повернуся додому й полечу
|
| Далі і далі, на край світу
|
| Ідіть далі і подивіться, що зробить наш розум постійно і далі, а не знак далеко за межами
|
| Чи залишимо ми правду, надовго й пройдемо
|
| Пішов і далі,
|
| І так далі, з усього, що ми знали |