| Пам’ятаю, дивився вгору
|
| Щоб зрівнятися з ним
|
| І я більше пам’ятаю
|
| Його там не було
|
| Я чекав би біля дверей
|
| Коли він повернувся додому вночі
|
| Він проходив повз мене, щоб піти знепритомніти у своєму кріслі
|
| І я б сказав
|
| Ходіть трошки пряміше, тату
|
| Ви коливаєтеся з боку в бік
|
| Від твоїх кроків у мене паморочиться голова
|
| І як би я не намагався
|
| Я постійно спотикаюся й спотикаюся
|
| Якщо ви подивитеся сюди, то побачите
|
| Ходіть трошки пряміше, тату
|
| Ти ведеш мене
|
| Він натрапив у спортзал
|
| У день випускного
|
| І я не міг не відчувати
|
| Так соромно
|
| І я нітрохи не здивувався
|
| Коли він не залишився
|
| Він спотикався, перш ніж вони назвали моє ім’я
|
| І я б сказав
|
| Ходіть трошки пряміше, тату
|
| Ви коливаєтеся з боку в бік
|
| Від твоїх кроків у мене паморочиться голова
|
| І як би я не намагався
|
| Я постійно спотикаюся й спотикаюся
|
| Якщо ви подивитеся сюди, то побачите
|
| Ходіть трошки пряміше, тату
|
| Ти ведеш мене
|
| Старі все ще такими, якими він був завжди
|
| Але я все одно люблю його
|
| Якщо я чогось від нього навчився
|
| Це мої діти ніколи не повинні сказати
|
| І я б сказав
|
| Ходіть трошки пряміше, тату
|
| Ви коливаєтеся з боку в бік
|
| Від твоїх кроків у мене паморочиться голова
|
| І як би я не намагався
|
| Я постійно спотикаюся й спотикаюся
|
| Якщо ви подивитеся сюди, то побачите
|
| Ходіть трошки пряміше, тату
|
| Ти ведеш мене
|
| Так, татусю, ходіть трішки правильніше
|
| Ти ведеш мене |