| Я вижу, как закат стекла оконные плавит,
| Я бачу, як захід сонця шибки плавить,
|
| День прожит, а ночь оставит тени снов в углах.
| День проживе, а ніч залишить тіні снів в кутках.
|
| Мне не вернуть назад серую птицу печали,
| Мені не повернути назад сірого птаха печалі,
|
| Все в прошлом, так быстро тают замки в облаках.
| Все в минулому, так швидко тануть замки в хмарах.
|
| Припев:
| Приспів:
|
| Там все живы, кто любил меня,
| Там усі живі, хто любив мене,
|
| Где восход — как праздник бесконечной жизни,
| Де схід — як свято нескінченного життя,
|
| Там нет счета рекам и морям,
| Там немає рахунку річкам і морям,
|
| Но по ним нельзя доплыть домой.
| Але за ними не можна доплисти додому.
|
| Вновь примирит все тьма, даже алмазы и пепел,
| Знову примирить усі темряви, навіть алмази і попіл,
|
| Друг равен врагу в итоге, а итог один.
| Друг дорівнює ворогові в підсумку, а підсумк один.
|
| Два солнца у меня на этом и прошлом свете,
| Два сонця у мене на цьому і минулому світлі,
|
| Их вместе с собой укроет горько-сладкий дым.
| Їх разом із приховає гірко-солодкий дим.
|
| Припев:
| Приспів:
|
| Там все живы, кто любил меня,
| Там усі живі, хто любив мене,
|
| Где восход — как праздник бесконечной жизни,
| Де схід — як свято нескінченного життя,
|
| Там нет счета рекам и морям,
| Там немає рахунку річкам і морям,
|
| Но по ним нельзя доплыть домой.
| Але за ними не можна доплисти додому.
|
| Возьми меня с собой, пурпурная река,
| Візьми мене з собою, пурпурна річка,
|
| Прочь унеси меня с собой, закат.
| Геть забери мене з собою, захід сонця.
|
| Тоска о том, что было, рвется через край,
| Туга про те, що було, рветься через край,
|
| Под крики серых птичьих стай.
| Під крики сірих пташиних зграй.
|
| Я вижу, как закат стекла оконные плавит,
| Я бачу, як захід сонця шибки плавить,
|
| День прожит, а ночь оставит тени снов в углах… | День проживе, а ніч залишить тіні снів у кутах… |