| Коли неспокійне Північне море
|
| Намагаючись отримати більше землі
|
| І немилосердний західний вітер
|
| Краде моє дихання
|
| Коли люті хвилі б’ють по пляжах
|
| Рівнина, як нескінченна пустеля
|
| Або найдихливіші шторми
|
| Навчаю мій людей скромності
|
| Тоді можна побачити, як моя земля опирається
|
| Там можна побачити мій бій на землі
|
| Як похмуре сіре небо
|
| Відкинь північне сонце
|
| Я повертаюся додому... Завжди повертаюся додому
|
| Я повертаюся додому... Завжди повертаюся додому
|
| І наші міста й села
|
| Представляючи століття і століття
|
| Здається, потоне через вічний дощ
|
| Або річки перетворюються на золото
|
| Я повертаюся додому... Завжди повертаюся додому
|
| Я повертаюся додому... Завжди повертаюся додому
|
| Батьківщина! |
| Я завжди звертаюся до своєї Батьківщини!
|
| Батьківщина! |
| Продовжуйте звертатися до мої Батьківщини!
|
| Батьківщина! |
| Завжди звертайся до мої Батьківщини!
|
| Батьківщина! |
| Я завжди звертаюся до своєї Батьківщини!
|
| Наші міста ніби тонуть
|
| Через постійний дощ
|
| Я спостерігаю за річками
|
| Перетворитися на золото
|
| Під геніальним сонцем
|
| Коли сніг закрив ліси
|
| Створюйте бачення більші за життя
|
| Тоді я усвідомлюю, де я належу
|
| Мої очі бачили континенти
|
| Краса чужих цивілізацій
|
| Нестримне бажання змушує мене блукати
|
| Але відлуння меланхолії та спогадів
|
| Пишність бути моєю (змусити мене повернутися додому)
|
| Де замки та вежі є єдиними горами
|
| І час батька, здається, має менше зчеплення
|
| Де замки та вежі є єдиними горами
|
| Там можна знайти мою землю
|
| Я повертаюся додому... Завжди повертаюся додому
|
| Я повертаюся додому... Завжди повертаюся додому
|
| Батьківщина! |
| Я завжди звертаюся до своєї Батьківщини!
|
| Батьківщина! |
| Продовжуйте приїжджати на мою Батьківщину!
|
| Батьківщина! |
| Завжди звертайся до мої Батьківщини!
|
| Батьківщина! |
| Завжди звертайся до мої Батьківщини! |