Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Голод , виконавця - Адаптация. Пісня з альбому Так горит степь, у жанрі ПанкДата випуску: 24.03.2005
Лейбл звукозапису: Выргород
Мова пісні: Російська мова
Голод(оригінал) |
| Голод, третьи сутки холод, |
| Из потайных карманов лезет наружу осень… |
| Я перестал смеяться, смех – это те же слезы, |
| Жаль, что опять напрасно, жаль, что опять все то же |
| Долго ещё до дома, сквозь темноту кордона, |
| Мимо трещащих окон, по тишине упругой |
| Рвутся тугие нервы, годы и километры, |
| Крепко сжимают пальцы окоченевший воздух |
| Время гнилых устоев пенится, ждут героев… |
| Ждут берега чужие тех, кто уходит в море, |
| Страшно бывает утром, к вечеру все проходит, |
| Сны – это только средство от беспросветной скуки… |
| Здесь не бывает больно, здесь уже все привыкли |
| Рвать пустоту на части или ширятся пылью, |
| Плотно сидят на кайфе новые гегемоны, |
| Жадно вкушают счастье люди с глазами зомби… |
| В цепи нового света небо взорвет ракета, |
| День ото дня все выше травы и небоскребы, |
| Страны третьего мира помнят историю Рима, |
| Что же здесь с нами стало, что же здесь с нами было… |
| Снова часы на башне отбарабанят полночь, |
| Вечность застынет в камне, и бесконечный космос |
| Будет смотреть с тоскою на ненасытный хаос, |
| На города в руинах, на все, что от нас осталось… |
| Голод, третьи сутки холод, |
| Из потайных карманов лезет наружу осень… |
| Я перестал смеяться, смех – это те же слезы, |
| Жаль, что опять напрасно, жаль, что опять все то же… |
| (переклад) |
| Голод, третя доба холод, |
| З потаємних кишень лізе назовні осінь. |
| Я перестав сміятися, сміх – це ті ж сльози, |
| Жаль, що знову даремно, шкода, що знову все те ж |
| Довго ще до дому, крізь темряву кордону, |
| Повз тріщачі вікна, по тиші пружною |
| Рвуться тугі нерви, роки та кілометри, |
| Міцно стискають пальці задубіле повітря |
| Час гнилих засад піниться, чекають на героїв… |
| Чекають на береги чужі тих, хто йде в море, |
| Страшно буває вранці, надвечір все минає, |
| Сни – це лише засіб від безпросвітної нудьги. |
| Тут не буває боляче, тут уже всі звикли |
| Рвати порожнечу на частини або ширяться пилом, |
| Щільно сидять на кайфі нові гегемони, |
| Жадібно куштують щастя люди з очима зомбі. |
| У ланцюгу нового світла небо підірве ракета, |
| З кожним днем все вище трави і хмарочоси, |
| Країни третього світу пам'ятають історію Риму, |
| Що ж тут із нами стало, що ж тут із нами було… |
| Знову годинник на вежі відбарабанять опівночі, |
| Вічність застигне в камені, і нескінченний космос |
| Дивитиметься з тугою на ненаситний хаос, |
| На міста в руїнах, на все, що від нас лишилося. |
| Голод, третя доба холод, |
| З потаємних кишень лізе назовні осінь. |
| Я перестав сміятися, сміх – це ті ж сльози, |
| Шкода, що знову даремно, шкода, що знову все те саме… |