| Поспішай додому, мій норовливий сину
|
| Коли ви закінчите, буде бенкет
|
| Залишайтеся тут зі мною і будьте благословенні
|
| Більше не ховайтеся
|
| Одного разу я виростив пару хлопчиків – так, моїх двох синів
|
| Ніколи не думав, що колись втрачу
|
| Я був упевнений, що він ніколи цього не спробує
|
| Але він став занадто диким
|
| Тому він запитав, чи може він отримати спадщину
|
| Хоча це мене засмучувало, я все ще був його батьком
|
| Я чув, що мій хлопчик вільно витрачає кошти
|
| Я просто боюся, що він заплатить
|
| Поки я чекаю, там, де він був, голод
|
| Мій син може бути в жолобі й кровоточить
|
| Але хіба я не навчив його бути мудрою людиною
|
| Він повинен бути у безпеці, але я не знаю
|
| З історій, які люди розповідають мені , він зламаний і
|
| Віддати своє життя свиням у старому загоні
|
| Я сиджу на ганку й чекаю тут на нього
|
| Чи побачу я свого хлопчика сьогодні?
|
| Поспішай додому — ти завжди будеш моїм хлопчиком
|
| Поспішайте додому – не потрібно бути сором’язливим хлопчиком
|
| Хоча ти пішов, ти завжди сім’я
|
| Напевно, тут є місце для вас
|
| Луки 15:20
|
| «Так встав і прийшов до батька. |
| Але поки він був ще далеко,
|
| його батько побачив його, пожалів його, побіг і обняв його
|
| поцілувала його». |