| Згадайте, коли ми були молодими, грали в супергероїв у трусах
|
| Тоді найстарший сказав нам Бетмен не був справжнім
|
| Тож ми виросли досить молодими
|
| Ми виливали справжню кров, щоб діяти по-справжньому жорстко
|
| Ми досить скоро зрозуміли, що справжнє життя справжнє
|
| Тож ми плачемо, повзаємо й вчимося ходити
|
| Досить скоро ми всі впадемо
|
| Ми сміємося й танцюємо, ми займаємося коханням
|
| І ми розбиваємо наші серця, ми всі падаємо
|
| Кажуть: «Це життя!»
|
| Ми народилися в цьому світі без книги правил
|
| Ласкаво просимо до школи жорсткого удару
|
| Кажуть: «Це життя!»
|
| Згадайте, коли ми були молодими, грали в поліцейських і грабіжників просто для розваги
|
| Потім наші квартали заповнилися, заповнилися справжніми гарматами
|
| Тож ми швидко дізналися, що життя хворе
|
| коли ми не могли вирішити проблему за розп’яттям
|
| У такі часи ми бажали, щоб Бетмен був справжнім
|
| Тож ми плачемо, повзаємо й вчимося ходити
|
| Досить скоро ми всі впадемо
|
| Ми сміємося й танцюємо, ми займаємося коханням
|
| І ми розбиваємо наші серця, ми всі падаємо
|
| Кажуть: «Це життя!»
|
| Ми народилися в цьому світі без книги правил
|
| Ласкаво просимо до школи жорсткого удару
|
| Кажуть: «Це життя!»
|
| Коли темні дні, і все йде не так
|
| Ми просто довго наспівуватимемо наші улюблені пісні
|
| Кажуть: «Це життя!»
|
| Ми народилися в цьому світі без книги правил
|
| Ласкаво просимо до школи жорсткого удару
|
| Кажуть: «Це життя!
|
| Ми тепер старші, але не сміливіші,
|
| Голосування за нібито рятівників
|
| І в такі часи ми бажали б, щоб Бетмен був справжнім |