Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Я обрастаю , виконавця - Зимовье зверей. Дата випуску: 16.10.2013
Мова пісні: Російська мова
Я обрастаю(оригінал) |
| Я обрастаю вещами, |
| Словами, делами, привычками, |
| Невыполненными обещаниями, |
| Невстреченными электричками. |
| Внутри меня пейзажи — |
| Цветные, широкоэкранные. |
| Снаружи — все вроде бы зажило: |
| И взорванности, и раны. |
| Я обрастаю цинизмом — |
| Изнанкой побитой романтики. |
| На память мою нанизаны |
| Расставаний липкие фантики. |
| Внутри меня — замерли реки |
| И тучи стоят, не движутся. |
| Просвечивает прорехами |
| Моя записная книжица. |
| И реки эти мне не переплыть, |
| Покуда не выброшен за борт балласт. |
| Но моя путеводная водная нить |
| Меня никому никогда не отдаст. |
| Я обрастаю деталями, |
| Прозаическими подробностями… |
| А помнишь, как мы летали с тобой |
| Над самыми жадными пропастями? |
| Как демоны, зло шушукаясь, |
| Наполнить скорее хотели |
| Потерь наших ткань парашютную |
| Горбинами приобретений? |
| Как даже в воздушных ямах нам |
| Бывало безудержно весело, |
| И как, несмотря на изъяны, мы Сохраняли в себе равновесие. |
| Как замыслы были отчаянны, |
| И песни были не спеты… |
| Но я обрастаю вещами, |
| Что капают грузилом в Лету. |
| И Лету эту мне не переплыть, |
| Покуда не выброшен за борт балласт. |
| Но моя путеводная водная нить |
| Меня никому никогда не отдаст. |
| Я обрастаю вещами — |
| Замками покинутой молодости, |
| Пространными примечаниями |
| К никем не написанной повести. |
| Внутри меня — миллионы |
| Галактик, которых не было. |
| Глаза мои — хамелеоны, |
| Настроенные на небо |
| (переклад) |
| Я обростаю речами, |
| Словами, справами, звичками, |
| Невиконаними обіцянками, |
| Незустрічені електричками. |
| Всередині мене пейзажі— |
| Кольорові, широкоекранні. |
| Зовні — все ніби би зажило: |
| І підірваності, і рани. |
| Я обрастаю цинізмом — |
| Виворотом побитої романтики. |
| На пам'ять мою нанизані |
| Розлучень липкі фантики. |
| Всередині мене — завмерли річки |
| І хмари стоять, не рухаються. |
| Просвічує дірками |
| Моя записничка. |
| І річки ці мені не перепливти, |
| Поки не викинутий за борт баласт. |
| Але моя дороговказна водна нитка |
| Мене нікому ніколи не віддасть. |
| Я обростаю деталями, |
| Прозаїчними подробицями. |
| А пам'ятаєш, як ми літали з тобою |
| Над найжадібнішими прірвами? |
| Як демони, зло шушукаючись, |
| Наповнити скоріше хотіли |
| Втрата наших тканин парашутна |
| Горбинами придбань? |
| Як навіть у повітряних ямах нам |
| Бувало нестримно весело, |
| І як, незважаючи на вади, ми зберігали в собі рівновагу. |
| Як задуми були відчайдушні, |
| І пісні були не спіті… |
| Але я обрастаю речами, |
| Що капають грузилом у Лету. |
| І Лету цю мені не перепливти, |
| Поки не викинутий за борт баласт. |
| Але моя дороговказна водна нитка |
| Мене нікому ніколи не віддасть. |
| Я обрастаю речами — |
| Замками покинутої молодості, |
| Величезними примітками |
| До ніким не написаної повісті. |
| Всередині мене — мільйони |
| Галактик, яких не було. |
| Очі мої — хамелеони, |
| Налаштовані на небо |