| Нині видалася сувора зима,
|
| Завалив господарський хутір сніговий наст,
|
| І до строку спорожніли засіки,
|
| Знати, господар з'їсть когось із нас!
|
| Це раніше ми з ним жили як сім'я,
|
| А тепер мороз сюсюкати не велить,
|
| Нас всього-то: гуска з бараном та свиня,
|
| Отже вибір, прямо скажемо, невеликий.
|
| Ми в своєму хліві, начебто на «Титаніку»,
|
| Тільки замість океану-чорнозем,
|
| Але без паніки, без паніки, без паніки,
|
| Ми спасемося, якщо ноги понесемо!
|
| Нині правила диктують холоди,
|
| Де ви бачили голодний Новий Рік?
|
| Нас не балував господар ніколи,
|
| А тепер і зовсім пустить нас у витрату!
|
| Ми тремтімо, як помпеані на Візувії,
|
| Чекаємо, коли рідний випустить парок,
|
| Зволікання - це повне безумство,
|
| Ми врятуємося, якщо зробимо ривок!
|
| Гусак серед звірів паростком був найменший, послали його на розвідку,
|
| але добуті гусем відомості тільки ще більше за все схвилювали...
|
| Там, у хаті, вже порядок наведено,
|
| І хозева з ранку напідпитку,
|
| Чую, братці, якщо вихід не знайдемо,
|
| Значить місце нам на святковому столі.
|
| Згинемо троє, як у Бермудському трикутнику,
|
| Розпадемося на копита і роги.
|
| Жебрак ситості мимовільні невільники
|
| Ми врятуємося, якщо пустимося в бігу. |