Переклад тексту пісні Паводок - Зимовье зверей

Паводок (оригінал)

Зима обуглила скворечники.
Весна размыла снежных дев.
Но Лето с Осенью по-прежнему
Гуляют, шапок не надев.
Проталин выцветшие фантики
Пестрят под снежным сургучом…
Не новички в стране романтики —
Мы вспоминаем, что почём.
По золочёным траекториям
Мы плыли в такт, и каждый знал,
Что всем осенним предысториям
Весной придет полуфинал,
Но мы решились на терпение,
Мы опровергли вещих сов
И растянули то затмение
На восемь световых часов.
Это паводок.
Это паводок.
Это паводок на Неве…
Под колпаком у бога-повара
Мы стали — соль в его еде
И, в оба неба глядя поровну,
Скользили по одной воде,
А он закручивал конвертами
И жёг немедленным огнём,
Чтоб друг для друга интровертами
Мы оставались только днём.
И то, что чудилось за месть иным,
Стекало оловом в печать,
И стало противоестественным
Друг другу что-то не прощать.
И грызунов железной совести
Я прятал на девятом дне
И рассыпался в невесомости
По Петроградской стороне.
Это паводок.
Это паводок.
Это паводок в голове…
Но, зацепившийся за дерево,
Кондуктор наш недоглядел,
Что всё давным-давно поделено
И каждый третий не у дел —
В том мире, где с собою ладил я,
Но не во всём и не всегда,
Где Вечно Новая Голландия
Граничит с Площадью Труда.
И проливными коридорами
Я возвращался в круг комет,
Где ночь колумбовыми шторами
Нам приоткрыла новый свет,
Когда сердца лишились юности,
И осторожности — умы,
Чтоб так легко с собой июль нести
Сугробами большой зимы…
Это паводок.
Это паводок.
Это паводок, но не верь…

Паводок (переклад)

Зима обвуглила шпаківні.
Весна розмила снігових дів.
Але Літо з Восени як і раніше
Гуляють, шапок не надів.
Проталін вицвілі фантики
Стукають під сніговим сургучем.
Не новачки в країні романтики —
Ми згадуємо, що чому.
За позолоченими траєкторіями
Ми пливли в такт, і кожен знав,
Що всім осіннім передісторіям
Весною прийде півфінал,
Але ми зважилися на терпіння,
Ми спростували речових сов
І розтягнули те затемнення
На восем світлових годин.
Це паводок.
Це паводок.
Це паводок на Неві...
Під ковпаком у бога-кухаря
Ми стали — сіль у його їжі
І, в обидва небо дивлячись порівну,
Ковзали по одній воді,
А він закручував конвертами
Іпал негайним вогнем,
Щоб один для одного інтровертами
Ми залишалися лише вдень.
І те, що здавалося за місце іншим,
Стекало оловом у пресі,
І стало протиприродним
Один одному щось не прощати.
І гризунів залізного сумління
Я хував на дев'ятому дні
І розсипався в невагомості
По Петроградській стороні.
Це паводок.
Це паводок.
Це паводок у голові…
Але, що зачепився за дерево,
Кондуктор наш недодивився,
Що все давним-давно поділено
І кожен третій не у справ —
У тому світі, де з собою лагодив я,
Але не у всьому і не завжди,
Де Вічно Нова Голландія
Межує з Площею Праці.
І проливними коридорами
Я повертався в круг комет,
Де ніч колумбовими шторами
Нам відкрила нове світло,
Коли серця втратили юність,
І обережності — уми,
Щоб так легко з собою липень нести
Кучугурами великої зими.
Це паводок.
Це паводок.
Це паводок, але не вір…