Переклад тексту пісні Куплеты старухи-процентщицы - Зимовье зверей

Куплеты старухи-процентщицы (оригінал)

Во дворе петербургском колодезном
Раздаются стенанья шарманки.
Я лежу в полумраке болотистом
На скрипучей своей оттоманке.
А в болото моё
Только ступишь ногой —
И вовек не уйдёшь, не отцепишься.
А ведь я не Яга,
Не колдунья с клюкой,
Я простая старушка-процентщица.
Заходите ко мне — посидим опосля,
Я вполне компанейская тётушка.
А квартера моя — на двери два нуля,
А меж ними такая вот черточка.
Ваши вещи беру на хранение,
Чтоб иметь с ваших душ дивиденды.
Я стара, но ко мне, тем не менее,
Иногда даже ходют студенты.
Был вчера тут один,
Всё глазел, как шпиён,
Нечто прятал, бродяга, подмышкою.
Ну, а я ему в лоб:
«Мне топор не нужён, —
Лучше сбегай, дружок, за сберкнижкою.»
Я, ей богу, ему поддала два разка:
Пусть в другой раз, пролаза, не пыжится!
А квартера моя — на двери два глазка,
И посерёдке латинская ижица.
Я практична, умна, обязательна,
Но для дела сыграю и дуру.
И не зря изучают писатели
Мою вечно живую натуру.
Приходил тут один,
С головой не в ладах,
Описать обещался в романчике.
Но меня не проймёшь —
Я ведь дама в годах —
Все писатели, знамо, — обманщики.
Мне милей векселя — в них иная строка
Посильнее любого там Фауста.
А в квартеру мою — два коротких звонка
И меж ними длиннющая пауза.
Пусть стекают богатства несметные
В мой сундук, как в бездонную чашу.
Я бессмертней Кащея Бессмертного —
Я над златом цвету, а не чахну.
Хоть ножом меня режь,
Хоть сатирой сражай,
Всё одно — ничего не изменится.
Я опять соберу
Ваших душ урожай,
А шарманка их смелет, как мельница!
Заходи же ко мне, и матёрый, и тля,
Всех ко мне заноси, лысый чёртушка.
А квартера моя — на двери два нуля,
А меж ними наклонная чёрточка.

(переклад)

У дворі петербурзькому колодязному
Лунають стогнання шарманки.
Я лежу в напівтемряві болотистом
На скрипучій своїй отоманці.
А в болото моє
Тільки ступиш ногою —
І навіки не підеш, не відчепишся.
А адже я не Яга,
Не чаклунка з клюкою,
Я проста старенька-процентщиця.
Заходьте до мені — посидимо після,
Я цілком компанейська тітонька.
А квартера моя — на двері два нулі,
А між ними така ось рисочка.
Ваші речі беру на зберігання,
Щоб мати з ваших душ дивіденди.
Я старою, але до мене, тим не менш,
Іноді навіть ходять студенти.
Був учора тут один,
Все дивився, як шпигун,
Щось ховав, бродяга, пахвою.
Ну, а я йому в лоб:
«Мені сокира не потрібна, —
Краще збігай, друже, за ощадкнижкою.»
Я, їй богу, йому піддала два рази:
Нехай вдруге, пролаза, не пишається!
А квартера моя — на двері два вічка,
І посередню латинська іжиця.
Я практична, розумна, обов'язкова,
Але для справи зіграю і дуру.
І недаремно вивчають письменники
Мою вічно живу натуру.
Приходив тут один,
З головою не в ладах,
Описати обіцявся у романчику.
Але мене не проймешь —
Я ведь дама в роках —
Усі письменники, знамо,— дуриві.
Мені миліший векселі— в них інший рядок
Сильніше за будь-якого там Фауста.
А в квартеру мою — два короткі дзвінки
І між ними довжелезна пауза.
Нехай стікають багатства незліченні
У мою скриню, як у бездонну чашу.
Я безсмертний Кащея Безсмертного
Я над золотом кольору, а не чахну.
Хоч ножем мене ріж,
Хоч сатирою бій,
Все одно - нічого не зміниться.
Я знову зберу
Ваших душ урожай,
А шарманка їх сміє, як млин!
Заходь ж до мені, і материй, і тля,
Всіх до мене заноси, лисий чортушка.
А квартера моя — на двері два нулі,
А між ними похила рисочка.