Переклад тексту пісні Отходос - Зануда

Отходос (оригінал)

Годы летели мимо, люди менялись быстро,
Деньги и слава сердца покрывали пылью.
Души проходили не оставляя лица,
А глаза наши, заливало инеем.
Я сидел на этом стуле на студии,
Не замечая, как дохнет рэп революция.
И как уносятся в какую-то иллюзию люди,
И как уходят из-под ног наших улицы.
Принципы умерли, остались только амбиции,
Строки все озверели, стали будто убийцами.
Злоба в нас, будто мы волки с оскалом,
В бою за кости оленей, хип-хоп дикое племя.
Рвут друг друга на части, объявляя врагами,
На часок бы поменять их, просто, местами.
Пацаны пропадали, их заменяли подручные,
Шесты и шныри, фу, черти ебучие.
Готовый к бою за солнце, я крутился на стуле,
А друзья предавали, пуская в спину мне пули.
Лучше б я оставался голодранцем с района,
Вечно в этих замутах, в диких вечно загонах.
Без б**дей лицемерных, псевдотрушная туса,
Вы для них все не люди, вы для них просто мусор!
Я уже повидал много денег и славы,
Но от этого, как-то, счастья больше не стало!
Ветер доброй силы принёс мне голоса,
И мне казалось, что они сильны по духу,
Но оглянувшись я посмотрел в их глаза,
И как-то внезначай увидел взгляд дешовой ш*юхи.
Я продолжая крутился на студии,
Замечая, что люди как мидии,
Их собирать и жрать можно пачками,
Но не стоит в говне душу пачкать мне.
Жевачкой тянуться месяцы медленно,
В жизни главное быть всегда подленным,
И перед смертью в лицо харкнуть копием.
Ведь они просто юниты города,
Нас окружают колючкой заборами.
А нам напиться, пожрать и насрать бы где.
И даже если я останусь один совсем,
на старом стуле раз***аной студии.
Найду себе я дворнягу на улице,
И подарю дружбу ей и всего себя,
Верность этой собаки не купишь ты,
Ну, а люди что?
Люди это грязь земли!

(переклад)

Роки летіли повз, люди мінялися швидко,
Гроші та слава серця покривали пилом.
Душі проходили не залишаючи особи,
А очі наші, заливало інеєм.
Я сидів на цьому стільці на студії,
Не помічаючи, як дихне реп революція.
І як відносяться в якусь ілюзію люди,
І як йдуть з-під ніг наших вулиці.
Принципи померли, залишилися лише амбіції,
Рядки все озвіріли, стали ніби вбивцями.
Злість у нас, ніби ми вовки з оскалом,
У бою за кістки оленів, хіп-хоп дике плем'я.
Рвуть один одного на части, оголошуючи ворогами,
На годину би поміняти їх, просто, місцями.
Пацани пропадали, їх замінювали підручні,
Шости і шнири, фу, чорти ебучі.
Готовий до бою за сонце, я крутився на стільці,
А друзі зраджували, пускаючи в спину мені кулі.
Краще б я залишався голодранцем з району,
Вічно в цих замутах, в диких вічно загонах.
Без б**дей лицемірних, псевдотрушна туса,
Ви для них усі не люди, ви для них просто сміття!
Я вже побачив багато грошей і слави,
Але від цього, якось, щастя більше не стало!
Вітер доброї сили приніс мені голоси,
І мені здавалося, що вони сильні по духу,
Але оглянувшись я подивився в їх очі,
І якось неначе побачив погляд дешевої ш*юхи.
Я продовжуючи крутився на студії,
Помічаючи, що люди як мідії,
Їх збирати і жерти можна пачками,
Але не варто в говні душу бруднити мені.
Жуйкою тягнуться місяці повільно,
У житті головне бути завжди підозрілим,
І перед смертю в особу харкнути копієм.
Адже вони просто юніти міста,
Нас оточують колючкою огорожами.
А нам напитися, пожерти і насрати би де.
І навіть якщо я залишусь один зовсім,
на старому стільці роз***аної студії.
Знайду собі я дворнягу на вулиці,
І подарю дружбу їй і всього себе,
Вірність цього собаки не купиш ти,
Ну, а люди що?
Люди це бруд землі!