Переклад тексту пісні Совсем не жаль - ТРОЕРАЗНЫХ, LVXII

Совсем не жаль (оригінал)

Совсем не жаль
Медленный шаг, сольется с теми, чьи стрелки спешат
Мы тут, чтобы нашу историю сохранила скрижаль
Вокруг, дяди в поисках деньжат
Наконец пришло, то что должно придти с годами
Знаешь тайну, что ты знаешь о комфорте льва с котами?
Растущие личности, весьма на спад идут,
А правда, чтобы рассказать о ней, на то есть я с братом
Муза плаксива, совладать с музой невыносимо
От бед упаси ма, моя мама война
Теперь я знаю, адресовано кому то перед сном «спасибо»
И тебе от чистого, если слышишь меня
Hip-Hop что нам по силам, рэпак из Азии
Ты видел их следы на рэп карте России
Моя кровь бурлит, я отказался от всего
Чтоб стать собой и ложить сотни слов на бит
Все также
В нашем городе сером, не потеряй себя
В этих подземных скверах, вера моя
Не знаю легких путей, ночи топят нас
Чтобы подарить еще один день, всё также.
(х2)
Совсем не жаль, мне совсем не жаль, не буду мешать
Сними эту шаль, дай мне дышать, я прошу
Задыхаться в пыльном городе хватит
Город квартирных party, мы к 5 подкатим,
А кстати, за день так и не написал ни слова,
Но дух не сломлен, разбуди меня это душевная кома
Снова дома, где все знакомо, снова лабиринты
Моего родного района, как ты брат?
Знать правду, так мерзко порой, давай играй свой роль
И кто подскажет пароль, нас тут рой как пчел
И все хотят к мечте, отдать все чтобы остаться
В итоге ни с чем, пустым как батл без дна
Лучше не знать, когда будет снова весна
И продолжать писать, выдохни друг
Нам пора идти, время прощаться
Пока текут эти дни, как песок сквозь пальцы
В нашем городе сером, не потеряй себя
В этих подземных скверах, вера моя
Не знаю легких путей, ночи топят нас
Чтобы подарить еще один день, всё также.
(х2)
Темные лезут на свет, могильный холод
Тянется будто шлейф за ними, в этом основа
Сердце не греет ближнего, сердце не чует дома
Пиковая вершина, липовая корона
Грязь находит невинного по любому, в голову философию
Знание лишь крохи, стыдно быть в луже,
Но лужа рождает профи, так и живем Бишкек
Тут чай кофе, эй братка не спи, ныряй в глубь на вдохе
Держим суровый стиль, как армянин в шохе
Город пропитан смогом, пробки, а мне похер
Сердце разбито давно, в руках джокер
Жизнь игра в покер, как будто кому то допинг
Вера дает возможность творить, писать строки
Чувствую тут корни, вижу свои истоки
Время против материи, грешные как Боги
Все также
Немного смока для друга
Мы выдыхаем по ночам, это город Бишкек
Пусть между строк воет вьюга
Порой удачная судьба, выпадает как снег.
(х2)

Совсем не жаль (переклад)

Зовсім не жаль
Повільний крок, зіллється з тими, чиї стрілки поспішають
Ми тут, щоб нашу історію зберегла скрижаль
Навколо, дядьки в пошуках грошенят
Нарешті прийшло, що має прийти з роками
Знаєш таємницю, що ти знаєш про комфорт лева з котами?
Зростаючі особи, дуже на спад йдуть,
А правда, щоб розповісти про ній, на є є я з братом
Муза плаксива, впоратися з музою нестерпно
Від бід рятуй ма, моя мама війна
Тепер я знаю, адресовано комусь перед сном «дякую»
І тобі від чистого, якщо чуєш мене
Hip-Hop що нам під силу, репак з Азії
Ти бачив їх сліди на реп карті Росії
Моя кров вирує, я відмовився від усього
Щоб стати собою і класти сотні слів на біт
Все так само
У нашому місті сірому, не втратий себе
В цих підземних скверах, віро моя
Не знаю легких шляхів, ночі топлять нас
Щоб подарувати ще один день, також.
(х2)
Зовсім не шкода, мені зовсім не шкода, не заважатиму
Зніми цю шаль, дай мені дихати, я прошу
Задихатися в пиловому місті вистачить
Місто квартирних party, ми до 5 підкотимо,
А до речі, за день так і не написав ні слова,
Але дух не¦зломлений, розбуди мене це душевна кома
Знову будинки, де все знайоме, знову лабіринти
Мого рідного району, як ти брат?
Знати правду, так бридко часом, давай грай свою роль
І хто підкаже пароль, нас тут рій як бджіл
І всі хочуть до мрії, віддати все щоб залишитися
У результаті ні з чим, порожнім як батл без дна
Краще не знати, коли буде знову весна
І продовжувати писати, видихни друг
Нам час іти, час прощатися
Поки течуть ці дні, як пісок крізь пальці
У нашому місті сірому, не втратий себе
В цих підземних скверах, віро моя
Не знаю легких шляхів, ночі топлять нас
Щоб подарувати ще один день, також.
(х2)
Темні лізуть на світло, могильний холод
Тягнеться ніби шлейф за ними, в цьому основа
Серце не гріє ближнього, серце не чує вдома
Пікова вершина, липова корона
Бруд знаходить безневинного за будь-яким, в голову філософію
Знання лише крихти, соромно бути в калюжі,
Але калюжа народжує профі, так і живемо Бішкек
Тут чай кави, ей братка не спи, пірнай вглиб на вдиху
Тримаємо суворий стиль, як вірмен у шоху
Місто просякнуте смогом, пробки, а мені похер
Серце розбите давно, в руках джокер
Життя гра в покер, начебто комусь допінг
Віра дає можливість творити, писати рядки
Відчуваю тут коріння, бачу свої витоки
Час проти матерії, грішні як Боги
Все так само
Трохи смоку для друга
Ми видихаємо по ночах, це місто Бішкек
Нехай між рядків виє завірюха
Іноді вдала доля, випадає як сніг.
(х2)