| Ну, я присягаюся, що ви прийшли у образі дощу
|
| Це замерзло десь на своєму шляху через вечірнє небо
|
| Тож дерева втомилися й лягли на землю
|
| Ну, клянусь, ви ввійшли, як великий порив вітру
|
| О, розрізати наш одяг — така легка спроба нас переконати
|
| Немає причин, щоб ми перебували за межами
|
| Коли ти говориш, це як вогонь
|
| Ой, іскри вискакують з твого рота
|
| І всі ваші розмови про такі тягарі
|
| Ні, це не зруйнує мене та всіх моїх друзів
|
| Ну, я присягаюся, що минулої ночі ти вилився в мою кімнату
|
| О, накриває мене простирадлами так щільно, що я не ворухнувся
|
| Я просто валявся до раннього дня
|
| Тож зараз ми в барах, загіпнотизовані та дуже стараємося
|
| О, щоб продовжити розмову, намагаючись ігнорувати наростаючу тишу
|
| (Як це завжди)
|
| Так, я знаю, тому нам краще бігти
|
| (Давай)
|
| І всі ваші думки, вони такі втомлені
|
| О, твої кулі не прицілюються
|
| І о, твоє обличчя тепер таке суворе
|
| Ні, ми не будемо лякатися
|
| Ні, ми не відступимо
|
| Ми співаємо гарні пісні про кохання
|
| І ми будемо боротися, якщо це потрібно
|
| І ми не відступимо
|
| Ні, ми не закриємо очі й не підемо спати
|
| Ми напишемо на всіх ваших стінах
|
| І ми будемо танцювати без музики
|
| І ми зробимо все, що потрібно, щоб до вас долучитися
|
| І ми співаємо гарні пісні про кохання
|
| І ми будемо боротися, якщо це потрібно
|
| І ми не відступимо
|
| Ні, ми не закриємо очі й не підемо спати |