| Схід сонця переливає міські стіни жовтим світлом
|
| Відчуття сходу сонця з золотими пальцями, краї ночі
|
| У повітрі тиша, у його сріблястому волоссі
|
| Цар Соломон — мій батько
|
| Аллах, Аллах, Аллах, Аллах посилає дітей сонця
|
| Я спостерігаю, як проходять човни, як вечір фарбує пісок
|
| Дощ приносить сльози із землі моїх коханих
|
| Я спостерігаю, як срібні зірки тануть, закохавшись у море
|
| Я плачу вітер, поверни мого коханого до мені
|
| Аллах, Аллах, Аллах, Аллах посилає дітей сонця
|
| Руки мого коханого біліші за крила голуба
|
| Його волосся — це найм’який вогонь, що впав у небесну любов
|
| Його посмішка — це крик синіх птахів в літній ранок
|
| Його поцілунок — це дотик сонця перед новою зорею землі
|
| Аллах, Аллах, Аллах, Аллах посилає дітей сонця
|
| Мій коханий приносив мені зірки, які знаходив на піску
|
| Я поклав би співочі небо в його крихітну руку
|
| Сьогодні вночі місяць капає на кольорову річку, яку ми знали
|
| О, візьми мене, де він лежить і плаче в ранковій росі
|
| Аллах, Аллах, Аллах, Аллах посилає дітей сонця
|
| Я спостерігаю, як проходять човни, як вечір фарбує пісок
|
| Дощ приносить сльози із землі моїх коханих
|
| Я спостерігаю, як срібні зірки тануть, закохавшись у море
|
| Я плачу вітер, поверни мого коханого до мені
|
| Аллах, Аллах, Аллах, Аллах посилає дітей сонця |