| Дзвінок залізних воріт у містечку сталеплавильного заводу
|
| Чоловік розбивається на цей звук безробіття
|
| Він востаннє йде цією старою прибережною дорогою
|
| У передсмертних муках усього, що він знає
|
| Погляд на тих чоловіків, які проходять крізь ворота
|
| Був наче кульгавий поні в кінці своїх днів
|
| (Вогонь, Вогонь, Вогонь)
|
| У містечку Дісайда впало вісім тисяч
|
| У лютневому дні під дощем
|
| Немає переможців, лише переможені, порізи та синці
|
| Коли черги пікетів впали, галузь загинула
|
| Після всього цього часу залишається одне питання
|
| Чи працюючий чоловік народжений для того, щоб жити, а потім померти?
|
| Вогонь Вогонь Вогонь
|
| Щоб побудувати кораблі, налаштувати вітрила
|
| Перетнути море дурнів
|
| Щоб роздати карти
|
| Щоб зіграти нашу руку
|
| Виграти або програти
|
| У цьому жорстокому світі, який б’є людину, коли вона знищена
|
| (До землі)
|
| (Гей зараз)
|
| І Леді Удача посміхається небагатьом у цьому світі
|
| І я сподіваюся й молюсь, щоб вона посміхнулася вам
|
| Я не буду проповідувати, ні, я не буду вчити
|
| Я просто буду співати про речі, які мені потрібні
|
| Трохи любові, трошки надії
|
| Трохи сили, трохи палива для вогню
|
| (Вогонь Вогонь Вогонь)
|
| Щоб побудувати кораблі, налаштувати вітрила
|
| Перетнути море дурнів
|
| Щоб роздати карти
|
| Щоб зіграти нашу руку
|
| Виграти або програти
|
| У цьому жорстокому світі, який б’є людину, коли вона знищена
|
| (До землі)
|
| Трохи любові, трошки надії
|
| Трохи сили, трохи палива для вогню
|
| (Вогонь Вогонь Вогонь)
|
| Щоб побудувати кораблі, налаштувати вітрила
|
| Перетнути море дурнів
|
| Щоб роздати карти
|
| Щоб зіграти нашу руку
|
| Виграти або програти
|
| У цьому жорстокому світі, який б’є людину, коли вона знищена
|
| І в усьому світі гаснуть вогні |