| Мир опустел осенним утром
| Світ спорожнів осіннім ранком
|
| И Он оставил свой дом.
| І Він залишив свій дім.
|
| Покоя нет, когда на сердце пусто
| Спокою немає, коли на серці порожньо
|
| Безликим днём.
| Безликим днем.
|
| А Луна звала Его на север,
| А Місяць кликав Його на північ,
|
| Звёзды в небе раскрывали веер сна
| Зірки в небі розкривали віяло сну
|
| И пели паруса.
| І співали вітрила.
|
| Но Ты одна ждала Его, не веря
| Але Ти одна чекала Його, не вірячи
|
| Зимним сумеркам и вьюге за окном,
| Зимовим сутінкам і завірюзі за вікном,
|
| Всё ждала Его, грезила о Нём.
| Все чекала Його, мріяла про Нього.
|
| В твоих глазах увидит душу —
| У твоїх очах побачить душу—
|
| Они расскажут всё без слов
| Вони розкажуть все без слів
|
| И в замке Роз родник души иссушит
| І в замку Троянд джерело душі висушить
|
| Его неверие в Любовь.
| Його невіра в Любов.
|
| И в замке Роз родник души иссушит
| І в замку Троянд джерело душі висушить
|
| Его неверие.
| Його зневіра.
|
| Тебя забыв, менял Он маски
| Тебе забувши, міняв Він маски
|
| И серебро на золу.
| І срібло на попелу.
|
| Когда же грёз померкли краски
| Коли ж мрій померкли фарби
|
| Он звал Тебя одну.
| Він кликав Тебе одну.
|
| Мечтал найти Любовь в краях далёких,
| Мріяв знайти Любов у краях далеких,
|
| Но живой воды в потоке мутном нет,
| Але живої води в потокі каламутному немає,
|
| Лишь осадок лет.
| Лише осад років.
|
| Но, Ты по-прежнему ждала, не веря
| Але, Ти як і раніше чекала, не вірячи
|
| Туманам белым и капели по весне.
| Туманам білим і капелі по весні.
|
| Ты Его звала в яви и во сне.
| Ти його кликала в яви і у сні.
|
| Взгляни в глаза
| Поглянь у очі
|
| Увидишь душу. | Побачиш душу. |