| Лимонні дерева, я могла б сидіти там годинами
|
| Квіти заговорили, і дощ здавався літнім
|
| Золоті поля, як паркан навколо нашого королівства
|
| І кожна гілка була новою стіною мудрості
|
| Ми були в безпеці, ми були в безпеці на нашому небі
|
| І маленькі ніжки бігали по саду
|
| Але потім ми дізналися, ми дізналися про горе
|
| І все зникло, як райський сад
|
| І так історія йде
|
| Маленьких ніжок, які йшли до церкви на твій похорон
|
| Вони думали, чи отримають вони колись любов матері
|
| Але їм сказали, що зустрінуться знову
|
| В Едемському саду
|
| На наволочці багато сліз створили свої візерунки
|
| Удень і вночі, а стіни довкола їх розбивалися
|
| Тепер інші ноги бігають у нашому саду
|
| Але в школі ми сміялися, це була наша чарівна броня
|
| І так історія йде
|
| Маленьких ніжок, які йшли до церкви на твій похорон
|
| Вони думали, чи отримають вони колись любов матері
|
| Але їм сказали, що зустрінуться знову
|
| В Едемському саду
|
| І вони чули історії, так, люди проповідували
|
| Про країну, де спочивають ангели
|
| Що вона спостерігає за нами і пишається
|
| Нам просто потрібно зробити все можливе
|
| Тож я замкнув двері й заспівав
|
| Грав на гітарі, аж пальці не кровоточили
|
| Одного дня я викуплю наш будинок
|
| І матері в мене ніколи не було
|
| І так історія йде
|
| Маленьких ніжок, які йшли до церкви на твій похорон
|
| Вони думали, чи отримають вони колись любов матері
|
| Але їм сказали, що зустрінуться знову
|
| В Едемському саду |