| Олексій, це я
 | 
| Я просто хотів зателефонувати – щоб подивитися, чи, може, ти колись зателефонуєш мені
 | 
| і ми можемо…
 | 
| Говорити про те, що ми робимо;  | 
| що це
 | 
| Як це відбувається зараз, я…
 | 
| Я божеволію
 | 
| Добре бувай
 | 
| Ти не залишишся зі мною
 | 
| Поки не зійде ранкове сонце?
 | 
| Йти зі мною
 | 
| Вам тут нема чого, що втрачати?
 | 
| Ти не залишишся зі мною
 | 
| Поки не зійде ранкове сонце?
 | 
| Йти зі мною
 | 
| Вам тут нема чого, що втрачати?
 | 
| Зберегти – це ціна слави
 | 
| Зайшов, світло тьмяне, ніколи не знаю мого імені
 | 
| Тепер це розпродані шоу, вони намагаються показати те, що я зробив
 | 
| Ти – фальшивий репер, ти – мотика на провулку
 | 
| І я зробив це життя, пробиваючи діри у мому мозку
 | 
| Я народився з баченням, Олександр Македонський
 | 
| І ця фальшива любов повзає, як рак, який я народив
 | 
| 27 червня 1993 року я прийшов
 | 
| З ними чорні кулаки високо, а в них пухирі
 | 
| Чорний хлопчик, білі друзі, він не знає іншого
 | 
| Цілими днями мила обличчя в дзеркалі
 | 
| Моя кров кров’ю червона, то чому вони шепочуть домашні хлопці?
 | 
| Холодні ночі й мертві друзі, чувак, мене досі тремлять
 | 
| Я досі мочила ліжко, пам’ятаю, що була з тобою
 | 
| Я бачу яскравість у місцях, куди я ходжу
 | 
| Я бачу, як летять трупи тих, хто обрізався
 | 
| І ці мрії, які я живу, лише тепер повзають
 | 
| І я люблю тебе, мій ніггер, але я роблю найбільше
 | 
| Ти не залишишся зі мною
 | 
| Поки не зійде ранкове сонце?
 | 
| Йти зі мною
 | 
| Вам тут нема чого, що втрачати?
 | 
| Ти не залишишся зі мною
 | 
| Поки не зійде ранкове сонце?
 | 
| Йти зі мною
 | 
| Вам тут нема чого, що втрачати?
 | 
| Ти не залишишся зі мною
 | 
| Поки не зійде ранкове сонце?
 | 
| Йти зі мною
 | 
| Вам тут нема чого, що втрачати?
 | 
| Ти не залишишся зі мною
 | 
| Поки не зійде ранкове сонце?
 | 
| Йти зі мною
 | 
| Вам тут нема чого, що втрачати? |