| Олексій, це я
|
| Я просто хотів зателефонувати – щоб подивитися, чи, може, ти колись зателефонуєш мені
|
| і ми можемо…
|
| Говорити про те, що ми робимо; |
| що це
|
| Як це відбувається зараз, я…
|
| Я божеволію
|
| Добре бувай
|
| Ти не залишишся зі мною
|
| Поки не зійде ранкове сонце?
|
| Йти зі мною
|
| Вам тут нема чого, що втрачати?
|
| Ти не залишишся зі мною
|
| Поки не зійде ранкове сонце?
|
| Йти зі мною
|
| Вам тут нема чого, що втрачати?
|
| Зберегти – це ціна слави
|
| Зайшов, світло тьмяне, ніколи не знаю мого імені
|
| Тепер це розпродані шоу, вони намагаються показати те, що я зробив
|
| Ти – фальшивий репер, ти – мотика на провулку
|
| І я зробив це життя, пробиваючи діри у мому мозку
|
| Я народився з баченням, Олександр Македонський
|
| І ця фальшива любов повзає, як рак, який я народив
|
| 27 червня 1993 року я прийшов
|
| З ними чорні кулаки високо, а в них пухирі
|
| Чорний хлопчик, білі друзі, він не знає іншого
|
| Цілими днями мила обличчя в дзеркалі
|
| Моя кров кров’ю червона, то чому вони шепочуть домашні хлопці?
|
| Холодні ночі й мертві друзі, чувак, мене досі тремлять
|
| Я досі мочила ліжко, пам’ятаю, що була з тобою
|
| Я бачу яскравість у місцях, куди я ходжу
|
| Я бачу, як летять трупи тих, хто обрізався
|
| І ці мрії, які я живу, лише тепер повзають
|
| І я люблю тебе, мій ніггер, але я роблю найбільше
|
| Ти не залишишся зі мною
|
| Поки не зійде ранкове сонце?
|
| Йти зі мною
|
| Вам тут нема чого, що втрачати?
|
| Ти не залишишся зі мною
|
| Поки не зійде ранкове сонце?
|
| Йти зі мною
|
| Вам тут нема чого, що втрачати?
|
| Ти не залишишся зі мною
|
| Поки не зійде ранкове сонце?
|
| Йти зі мною
|
| Вам тут нема чого, що втрачати?
|
| Ти не залишишся зі мною
|
| Поки не зійде ранкове сонце?
|
| Йти зі мною
|
| Вам тут нема чого, що втрачати? |