| У-у-у, у-у-у, у-у-у
|
| Я-я-я, я-я-я, а-і-я-а-і-я
|
| Не дзвони мені, я вже не один
|
| Адже пластівці диму летять у мене на поверху
|
| І є їм причини летіти
|
| Не треба дзвонити — я вже на висоті
|
| Не дзвони мені, я вже не один
|
| Адже пластівці диму летять у мене на поверху
|
| І є їм причини летіти
|
| Не треба дзвонити — я вже на висоті
|
| Не пам'ятаю навіть поцілунок на смак
|
| Пам'ятаю трохи диму або як ти під плюс
|
| Ловила кайф — ловив і бутафорію
|
| Залишу їй печаль, просочену сіллю (я)
|
| Світ може навіть вище став, світліший (і-е)
|
| Пропаленими недопалком травневих днів (е)
|
| І це того не варто.
|
| Лови мій кайф, сука, і бутафорію
|
| Не дзвони мені, я вже не один
|
| Адже пластівці диму летять у мене на поверху
|
| І є їм причини летіти
|
| Не треба дзвонити — я вже на висоті
|
| Не дзвони мені, я вже не один
|
| Адже пластівці диму летять у мене на поверху
|
| І є їм причини летіти
|
| Не треба дзвонити — я вже на висоті
|
| Сильна перегарка, мовчки перечекавши
|
| Знову по руках пішов номінал
|
| Народжу тут і там, знову вся в ланцюгах
|
| Де ж ти була? |
| Ну, де ж ти була?
|
| Давай, на показуху в ніч нагору
|
| Спогади, як ділимо постіль |
| Слова незворотні, як розстріл
|
| Ти мій світанок, але світло гасне
|
| Не дзвони мені, я вже не один
|
| Адже пластівці диму летять у мене на поверху
|
| І є їм причини летіти
|
| Не треба дзвонити — я вже на висоті
|
| Не дзвони мені, я вже не один
|
| Адже пластівці диму летять у мене на поверху
|
| І є їм причини летіти
|
| Не треба дзвонити — я вже на висоті |