Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Poil de Lune, виконавця - Pensées Nocturnes. Пісня з альбому Grand Guignol Orchestra, у жанрі Метал
Дата випуску: 31.01.2019
Лейбл звукозапису: LADLO
Мова пісні: Французька
Poil de Lune(оригінал) |
Il est dur lorsque sur la terre |
Dans le bonheur on a vécu |
De mourir triste et solitaire |
Sur les ruines d’un vieux cul |
Jadis dans une forêt vierge |
Je fus planté sur le versant |
Qu’un pur filet d’urine asperge |
Et parfois un filet de sang |
Destin fatal, un doigt nubile |
Un soir par là vint s'égarer |
Et de sa phalange mobile |
Frotter, racler et labourer |
J’ai vu s’en aller nos dépouilles |
Sur le fleuve des passions |
Qui prend sa source — dans les couilles |
Et va se perdre dans les cons |
N’ai-je pas vu tous les prépuces |
Avoir chez nous un libre accès |
Alors même qu’ils étaient russes |
Surtout quand ils étaient français |
J’ai vu le vieillard phosphorique |
Dans un effort trop passager |
Charger son dard étique |
Sans parvenir à décharger |
J’espérais à l’heure dernière |
Me noyer dans l’eau des bidets |
Mais j’habite sur un derrière |
Qu’hélas on ne lave jamais |
Il eut parlé longtemps encore |
Lorsqu’un vent vif précipité |
Broyant, mais non pas inodore |
Le lança dans l'éternité |
Ainsi tout retourne dans la tombe |
Tout ce qui vit, tout ce qui fut |
Ainsi tout change ainsi tout tombe |
Illusions… et poils de cul |
JULES VERNE (1855) |
(переклад) |
Важко на землі |
В щасті ми жили |
Померти сумним і самотнім |
На руїнах старого осла |
Одного разу в незайманому лісі |
Мене посадили на схилі |
Що чиста цівка сечі бризкає |
А іноді цівка крові |
Фатальна доля, подружній палець |
Одного вечора туди прийшли заблукати |
І його рухлива фаланга |
Чистити, шкребти й орати |
Я бачив, як наші останки пішли |
На річці пристрастей |
Який бере початок — у кульках |
І загубиться в мінусах |
Хіба я не бачив усі крайньої плоті |
Отримайте вільний доступ з нами |
Хоча вони були росіяни |
Особливо, коли вони були французами |
Я бачив фосфорного старця |
Надто швидкоплинним зусиллям |
Зарядіть його ефірне жало |
Не маючи можливості розвантажитися |
Я сподівався на останню годину |
Утопити у воді з біде |
Але я живу на спині |
Що, на жаль, ми ніколи не миємось |
Він ще довго говорив |
Коли поривався швидкий вітер |
Подрібнений, але не без запаху |
Відкинув його у вічність |
Так все повертається в могилу |
Все, що живе, все, що було |
Так все змінюється, так все падає |
Ілюзії... і волосся в дупі |
ЖУЛЬ ВЕРН (1855) |