Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Noi non ci saremo , виконавця - Nomadi. Пісня з альбому Nomadi 40, у жанрі ПопДата випуску: 22.05.2003
Лейбл звукозапису: CGD, EastWest Italy
Мова пісні: Італійська
Noi non ci saremo(оригінал) |
| Vedremo soltanto una sfera di fuoco |
| Più grande del sole, più vasta del mondo |
| Nemmeno un grido risuonerà |
| Solo il silenzio, come un sudario, si stenderà |
| Fra il cielo e la terra |
| Per mille secoli almeno |
| Ma noi non ci saremo |
| Poi per un anno la pioggia cadrà giù dal cielo |
| E i fiumi solcheranno la terra di nuovo |
| Verso gli oceani scorreranno |
| E ancora le spiagge risuoneranno delle onde |
| E in alto nel cielo splenderà l’arcobaleno |
| Ma noi non ci saremo |
| E catene di monti coperti di neve |
| Saranno confine a foreste di abeti |
| Mai mano d’uomo le toccherà |
| E ancora le spiagge risuoneranno delle onde |
| E in alto, lontano, ritornerà il sereno |
| Ma noi non ci saremo |
| E il vento d’estate che viene dal mare |
| Intonerà un canto fra mille rovine |
| Fra le macerie delle città |
| Fra case e palazzi, che lento il tempo sgretolerà |
| Fra macchine e strade risorgerà il mondo nuovo |
| Ma noi non ci saremo |
| E dai boschi e dal mare ritorna la vita |
| E ancora la terra sarà popolata |
| Fra notti e giorni, il sole farà le mille stagioni |
| E ancora il mondo percorrerà gli spazi di sempre |
| Per mille secoli almeno |
| Ma noi non ci saremo |
| (переклад) |
| Ми побачимо лише вогняну сферу |
| Більший за сонце, більший за світ |
| Навіть крик не пролунає |
| Лише тиша, як саван, розгорнеться |
| Між небом і землею |
| Принаймні на тисячу століть |
| Але нас там не буде |
| Тоді на рік з неба буде дощ |
| І знову ріки землю орать |
| У напрямку до океанів вони потечуть |
| І знову пляжі загукують хвилями |
| І високо в небі засяє веселка |
| Але нас там не буде |
| І засніжені гірські ланцюги |
| Вони будуть межувати з ялиновими лісами |
| Чоловіча рука їх ніколи не торкнеться |
| І знову пляжі загукують хвилями |
| А вгорі, далеко, безтурботність повернеться |
| Але нас там не буде |
| І літній вітер, що йде з моря |
| Він заспіває пісню серед тисячі руїн |
| Серед руїн міст |
| Між будинками і будівлями той повільний час розсипається |
| Поміж машинами та дорогами знову постане новий світ |
| Але нас там не буде |
| І життя повертається з лісів і моря |
| І знову земля буде заселена |
| Між ночами і днями сонце створить тисячу пір року |
| І знову світ подорожуватиме просторами всіх часів |
| Принаймні на тисячу століть |
| Але нас там не буде |