Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Il vecchio e il bambino, виконавця - Nomadi. Пісня з альбому Nomadi 40, у жанрі Поп
Дата випуску: 22.05.2003
Лейбл звукозапису: CGD, EastWest Italy
Мова пісні: Італійська
Il vecchio e il bambino(оригінал) |
Un vecchio e un bambino si preser per mano |
E andarono insieme incontro alla sera. |
La polvere rossa si alzava lontano |
E tutto brillava di luce non vera. |
L’immensa pianura sembrava arrivare |
Fin dove l’occhio di un uomo poteva guardare, |
E tutto d’intorno non c’era nessuno |
Solo il tetro contorno di torri di fumo. |
I due camminavano, il giorno cadeva |
Il vecchio parlava e piano piangeva. |
Con l’anima assente, con gli occhi bagnati |
Seguiva il ricordo di miti passati. |
I vecchi subiscon le ingiurie degli anni |
Non sanno distinguere il vero dai sogni, |
I vecchi non sanno, nel loro pensiero |
Distinguer nei sogni il falso dal vero. |
E il vecchio diceva, guardando lontano, |
''Immagina questo coperto di grano, |
Immagina i frutti, immagina i fiori |
E pensa alle voci e pensa ai colori. |
E in questa pianura fin dove si perde |
Crescevano gli alberi e tutto era verde, |
Cadeva la pioggia, segnavano i soli |
Il ritmo dell’uomo e delle stagioni.'' |
Il bimbo ristette, lo sguardo era triste, |
E gli occhi guardavano cose mai viste, |
E poi disse al vecchio con voce sognante |
''Mi piaccion le fiabe, raccontane altre |
(переклад) |
Старий і дитина взялися за руки |
І пішли вони разом на зустріч увечері. |
Червоний пил піднявся |
І все сяяло неправдивим світлом. |
Здавалося, настала величезна рівнина |
Наскільки сягало людське око, |
А навколо нікого не було |
Лише похмурі обриси димових веж. |
Удвох йшли, день наставав |
Старий говорив і тихо плакав. |
З відсутньою душею, з мокрими очима |
Далі йшла спогад про минулі міфи. |
Старі страждають від руйнувань років |
Вони не можуть відрізнити правду від снів, |
Старі не знають, у своїх думках |
Відрізнити неправду від істини уві сні. |
І сказав старий, відводячи погляд: |
''Уявіть собі це вкрите зерном, |
Уявіть собі фрукти, уявіть квіти |
І думати про голоси і думати про кольори. |
І в цій рівнині аж губиться |
Виросли дерева і все зеленіло, |
Дощ йшов, сонечка позначили |
Ритм людини і пори року.'' |
Дитина стояла на місці, погляд був сумний, |
І очі дивилися на речі, яких раніше не бачили, |
І тоді він мрійливим голосом сказав старому |
''Я люблю казки, розповідай іншим |