Переклад тексту пісні Bianchi e neri - Nomadi

Bianchi e neri (оригінал)

Erano giorni terribili, la guerra divampava
un mostro spaventoso, la gente divorava
fratello contro fratello, odio contro amore
uomini venivano uccisi solo per un colore.
Ma un uomo nel suo giardino
la speranza coltivava
tutti i suoi fratelli con amore aiutava
anche lui aveva un’idea: con coraggio la portava
ma su tutto amava la vita
contro tutti lottava.
Cos¬ un giorno vide un nero moribondo
fece proprio di tutto per riportarlo al mondo
per questo i bianchi pensarono
che fosse un collaborazionista
il suo nome scrissero sopra una lunga lista.
Un giorno un bianco fuggiasco
alla sua porta andІ a bussare
per cercare scampo alla morte
da lui si fece salvare,
cos¬ anche i neri lo odiarono,
giurarono vendetta
perch© chi non era con loro
doveva morire in fretta.
In una notte di luna
l’uomo buono camminava
sopra il crinale di un monte,
che due valli divideva,
da una parte i bianchi lo spiavano,
pronti a colpirlo al cuore
dall’altra i neri stavano
per placare il loro furore.
Partirono due colpi assieme
cadde con gli occhi al cielo
sul suo sguardo stupito
si stese un lieve velo.
I neri felici esultarono
come i bianchi a loro volta,
ma essi non sapevano
che la piet era morta.

(переклад)

То були страшні дні, лютувала війна
страшне чудовисько, люди пожирали
брат проти брата, ненависть проти любові
чоловіків вбивали лише за один колір.
Але чоловік у своєму саду
надія виховується
він допомагав усім своїм братам з любов’ю
у нього теж була ідея: він ніс її мужньо
але понад усе він любив життя
проти всіх, з ким воював.
Тож одного разу він побачив вмираючого чорного чоловіка
він зробив усе можливе, щоб повернути його у світ
тому білі думали
що він був співробітником
його ім'я вони вписали в довгий список.
Одного разу білий втікач
він постукав у його двері
шукати втечі від смерті
він дозволив собі врятуватися,
так навіть чорні його ненавиділи,
вони поклялися помститися
бо хто з ними не був
він мав швидко померти.
У місячну ніч
йшов молодець
на гребені гори,
що розділили дві долини,
з одного боку білі підглядали за ним,
готовий вдарити його в серце
на другому стояли чорні
щоб вгамувати їхню лють.
Два постріли пройшли разом
він упав очима до неба
на його здивований погляд
стелилася легка вуаль.
Щасливі чорні вітали
як білі по черзі,
але вони не знали
що жалість померла.