| За спаленням моєї свічки вночі я лежу без сну
|
| І спробуй заглушити мої гіркі думки, тому що я покидаю свої спогади
|
| Вони обвивають мою шию своїми лозами, тепер бачать мої засліплені очі
|
| Холодні мертві очі тих, кого я вбив, дивляться назад, дивляться назад на мене, коли вугілля моєї свічки згасає у світлі
|
| Мій розум прокидається в темряві й мучить ранкову ніч
|
| Я відчуваю, що моє життя покидає мене, бо вони впали з моєї руки
|
| А тепер вони прийшли забрати мене і залишити у цьому пеклі
|
| А тепер вони прийшли забрати мене і залишити у цьому пеклі
|
| Мертві дивляться на мене, я не можу забути
|
| Жахи, які я бачив, переповнені жалем
|
| Їхні тіла лежать у снігу, спогад мене переслідує Але я не можу, не можу відпустити їх, не можу відпустити Я горю в муках теого, що зробив
|
| І подивіться на монстра, яким я став
|
| Переслідуваний голосами, назавжди в мені
|
| Я ніколи не буває самотнім, але й ніколи не вільний
|
| Я горю в муках від того, що я зробив
|
| І подивіться на монстра, яким я став
|
| Переслідуваний голосами, назавжди в мені
|
| Я ніколи не буває самотнім, але й ніколи не вільний
|
| Мертві дивляться на мене, я не можу забути
|
| Жахи, які я бачив, переповнені жалем
|
| Їхні тіла лежать у снігу, спогад мене переслідує Але я не можу, не можу відпустити їх, не можу відпустити Я горю в муках теого, що зробив
|
| І подивіться на монстра, яким я став
|
| Переслідуваний голосами, назавжди в мені
|
| Я ніколи не буває самотнім, але й ніколи не вільний
|
| Я горю в муках від того, що я зробив
|
| І подивіться на монстра, яким я став
|
| Переслідуваний голосами, назавжди в мені
|
| Я ніколи не буває самотнім, але й ніколи не вільний |