| Я можу бути ким завгодно
|
| Але за помилку, яку я зазнав у дорозі
|
| Ми Ми були кінцем А тепер ми бачимо, як сонце світить у нам обличчя
|
| Ми бачимо, як сонце світить нам в обличчя
|
| Тож давай, давай, ми можемо бути врятовані
|
| Життя, які ми проживаємо, війни, які ми ведемо
|
| Коли всі просто говорять нам, як почувати себе
|
| Ми спимо за кермом
|
| І я віддав би будь-що
|
| Але заради Божої я тут і все ще знаю
|
| Ми знаємо, що кінець переоцінений
|
| Ми стали стінами, які ми зводимо
|
| Ми недостатньо віримо, але все одно дбаємо
|
| Стояти на краю без молитви
|
| Тож давай, давай, це все, що у нас є
|
| У нас руки повні, а життя ні
|
| Вільна приналежність до реального
|
| Ми спимо за кермом
|
| Весь час, який ми втратили
|
| Вся любов, яку ми дарували
|
| А тепер ці руки зв’язані
|
| Я не можу не думати
|
| Яким я був у ті дні, коли втрачав своє місце
|
| Я кричав на все
|
| Чекаємо, поки стіни впадуть
|
| Перш ніж мої моменти почнуть згасати
|
| Але все ідеальне відпадає
|
| Тож давай, давай, ми можемо бути врятовані
|
| Життя, які ми проживаємо, війни, які ми ведемо
|
| Коли всі просто говорять нам, як почувати себе
|
| Ми спимо за кермом
|
| Ми спимо за кермом
|
| Просто спати за кермом |