Переклад тексту пісні Les métamorphoses du vampire (les fleurs du mal) - Léo Ferré

Les métamorphoses du vampire (les fleurs du mal) (оригінал)

La femme cependant, de sa bouche de fraise
En se tordant ainsi qu’un serpent sur la braise
Et pétrissant ses seins sur le fer de son busc
Laissait couler ces mots tout imprégnés de musc:
«Moi, j’ai la lèvre humide, et je sais la science
De perdre au fond d’un lit l’antique conscience
Je sèche tous les pleurs sur mes seins triomphants
Et fais rire les vieux du rire des enfants
Je remplace, pour qui me voit nue et sans voiles
La lune, le soleil, le ciel et les étoiles !
Je suis, mon cher savant, si docte aux Voluptés
Lorsque j'étouffe un homme en mes bras redoutés
Ou lorsque j’abandonne aux morsures mon buste
Timide et libertine, et fragile et robuste
Que sur ces matelas qui se pâment d'émoi
Les anges impuissants se damneraient pour moi !
"
Quand elle eut de mes os sucé toute la moelle
Et que languissamment je me tournai vers elle
Pour lui rendre un baiser d’amour, je ne vis plus
Qu’une outre aux flancs gluants, toute pleine de pus !
Je fermai les deux yeux, dans ma froide épouvante
Et quand je les rouvris à la clarté vivante
A mes côtés, au lieu du mannequin puissant
Qui semblait avoir fait provision de sang
Tremblaient confusément des débris de squelette
Qui d’eux-mêmes rendaient le cri d’une girouette
Ou d’une enseigne, au bout d’une tringle de fer
Que balance le vent pendant les nuits d’hiver

(переклад)

Жінка, правда, зі свого полуничного рота
Корчиться, як змія на вугіллі
І розминає груди на залізі свого буска
Нехай линуть ці просочені мускусом слова:
«У мене волога губа, і я знаю науку
Втратити на дні ліжка давнє сумління
Я висушую всі сльози на своїх тріумфальних грудях
І розсмішити старих сміхом дітей
Я замінюю, тому хто бачить мене оголеним і без покривала
Місяць, сонце, небо і зірки!
Я, мій дорогий учений, настільки вчений у Задоволенні
Коли я душу чоловіка в своїх жахливих руках
Або коли я здаюся укусам грудей
Сором'язливий і розпусний, тендітний і міцний
Чим на цих матрацах, що впадають в непритомність від хвилювання
Безпорадні ангели прокляли б себе за мене!
"
Коли вона з моїх кісток висмоктала весь мозок
І я мляво повернувся до неї
Щоб повернути їй поцілунок кохання, я вже не живу
Яка липка шкіра, повна гною!
Я заплющив обидва очі в холодному жаху
І коли я знову відкриваю їх для живої ясності
Біля мене, замість могутнього манекена
У кого ніби був запас крові
Уламки скелета розгублено затремтіли
Хто з себе відповів криком флюгера
Або знак на кінці залізного прута
Що вітер коливається зимовими ночами