Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Караван , виконавця - Ледоход. Дата випуску: 08.02.2017
Мова пісні: Російська мова
Караван(оригінал) |
| Разлетаются листьями мысли, кружат |
| Ложатся на берег, на синюю гладь. |
| Уста набухают костром куража. |
| Роса на глазах – мне не солгать. |
| Мне бы допеть да, смеясь, в хоровод. |
| Но черной пустыней ведёт караван. |
| Птицы поют – мне бы к ним в небосвод, |
| Крысы кишат – мне бы дёрнуть стоп-кран. |
| В бетоне колодца муза – палач. |
| Но в трещинах сердца сочится июнь. |
| Твердит: «Ты попел, ты попил, так поплачь, |
| А как отрезвеешь, с левого сплюнь» |
| Вскружится ветер – я покружу, |
| Вскружит опять – я откажу. |
| Я не сбегаю - я ухожу. |
| Прочесть в междустрочье седых облаков |
| «Все, что вам нужно не так далеко, |
| Правда осыплется щебнем веков, |
| А истина в поле цветет васильком» |
| Истина теплится в юных глазах, |
| Терновых тропинках под натиском вёрст. |
| По небу несётся слепая гроза, |
| Моля обратиться в исповедь звёзд. |
| Ясность приходит в осеннюю тишь, |
| Пряча сердца под рябиновый кров. |
| Ясность прощает и ты всех простишь - |
| Тогда вдруг исчезнут тысячи слов. |
| Вскружится ветер – я откажу. |
| Я не сбегаю – я ухожу. |
| Все что-то кричат – но я не кричу. |
| Нет, я не в обиде – я просто молчу. |
| (переклад) |
| Розлітаються листям думки, кружляють |
| Лягають на берег, на синю гладь. |
| Вуста набухають багаттям куражу. |
| Роса на очах - мені не збрехати. |
| Мені б доспівати та, сміючись, у хоровод. |
| Але чорною пустелею веде караван. |
| Птахи співають – мені б до них у небосхил, |
| Пацюки кишать - мені б смикнути стоп-кран. |
| У бетоні колодязя муза – кат. |
| Але в тріщинах серця сочиться червень. |
| Твердить: Ти поспівав, ти попив, так поплач, |
| А як протверезеш, з лівого сплюнь» |
| Закрутиться вітер – я покружу, |
| Закрутить знову – я відмовлю. |
| Я не втікаю – я йду. |
| Прочитати в міжрядок сивих хмар |
| «Все, що вам потрібно не так далеко, |
| Правда сиплеться щебенем століть, |
| А істина в полі цвіте волошки» |
| Істина теплиться в юних очах, |
| Тернові стежки під натиском верст. |
| По небу мчить сліпа гроза, |
| Молячи звернутися у сповідь зірок. |
| Ясність приходить в осінню тишу, |
| Ховаючи серця під горобину. |
| Ясність прощає і ти всіх пробачиш - |
| Тоді раптом зникнуть тисячі слів. |
| Закрутиться вітер – я відмовлю. |
| Я не втікаю – я йду. |
| Усі щось кричать – але я не кричу. |
| Ні, я не в образі – я просто мовчу. |