Переклад тексту пісні Я бреду по бездорожью - Константин Никольский

Я бреду по бездорожью (оригінал)

Я бреду по бездорожью, мысли рвутся как в бреду,
Каждый шаг неосторожный мне из радости в беду,
Будто в плен, или на волю должен долю выбрать я,
Чьей судьбы, любви и боли мне откроются края.
Время тянется на встречу, хочет вновь сыграть в игру,
Увлекая мир беспечный в новый путь, как в новый круг,
Кто-то манит песней смутной, как в былые дни — точь-в-точь,
Яркий мир огней беспутных, то-ли в утро, то-ли в ночь.
Жизнь любую рифму ловит нестареющим пером,
И колдуют в полуслове правда с ложью, зло с добром,
Вечно душу мне тревожат тайны скомканных страниц,
Бездорожье, бездорожье… Без исхода, без границ.
Кто отступит, кто решится, день придет, прольется в свет —
Кто был прав, а кто ошибся, кто прозрел, а кто ослеп…
На крутом и скользком склоне впереди лежащих лет
Вдруг споткнусь на полуслове, упаду или нет,
И неведомые дали снова празднуют печаль,
И в конце, как и в начале: Здравствуй радость и прощай!

Я бреду по бездорожью (переклад)

Я бреду по бездоріжжю, думки рвуться як у маренні,
Кожен крок необережний мені з радості в біду,
Ніби в полон, або на волю повинен частку вибрати я,
Чиєї долі, любові і болю мені відкриються краї.
Час тягнеться на зустріч, хоче знову зіграти в гру,
Захоплюючи світ безтурботний у новий шлях, як у нове коло,
Хтось манить піснею невиразною, як у колишні дні— точнісінько,
Яскравий світ вогнів безпутних, чи то вранку, чи вночі.
Життя будь-яку риму ловить нестаріючим пером,
І чаклують у напівслові правда з ложею, зло з добром,
Вічно душу мені турбують таємниці зім'ятих сторінок,
Бездоріжжя, бездоріжжя... Без кінця, без кордонів.
Хто відступить, хто зважиться, день прийде, проллється у світло.
Хто мав рацію, а хто помилився, хто прозрів, а хто осліп...
На крутому та слизькому схилі попереду лежачих років
Раптом спіткнусь на напівслові, впаду чи ні,
І невідомі дали знову святкують смуток,
І в кінці, як і початку: Привіт радість і прощай!