Переклад тексту пісні Облако - Константин Никольский

Облако (оригінал)

Куда влечет меня слепое счастье
Среди друзей, знакомых и подруг?
Я как то облако, что ветер рвет на части,
Не дав ему дождем пролиться вдруг.
И выбирать, какая доля слаще,
Мне недосуг ни сердцем ни умом.
Смеясь в душе над участью своей пропащей,
Я только жду, когда же грянет гром.
Пусть стороной летят сухие ветры,
Я пред землей, как в неоплаченном долгу...
Мне только нужно чтоб совпали все приметы,
Жить в небесах я больше не могу.
Мне надоело ожиданье злое,
Пусть грянет гром в натянутую тишь.
Средь бела дня, в разгар полуденного зноя,
Я буду бить в железо гулких крыш.
И нить за нитью, ткань дождя сплетая,
Раскатом гроз рожденная вода
Напоит землю, а сама растает,
И не оставит в небе ни следа.
Куда влечет меня слепое счастье
Среди друзей, знакомых и подруг?
Я как то облако, что ветер рвет на части,
Не дав ему дождем пролиться вдруг.
Я как то облако, что ветер рвет на части,
Не дав ему дождем пролиться вдруг.

(переклад)

Куди тягне мене сліпе щастя
Серед друзів, знайомих та подруг?
Я як то хмара, що вітер рве на частини,
Не давши йому дощем пролитися раптом.
І вибирати, яка частка солодша,
Мені дозвілля ні серцем ні розумом.
Сміючись у душі над долею своєю пропащею,
Я тільки чекаю, коли ж гримне грім.
Нехай стороною летять сухі вітри,
Я перед землею, як у неоплаченому боргу...
Мені треба тільки щоб збіглися всі прикмети,
Жити в небесах більше не можу.
Мені набридло очікування зле,
Нехай гримне грім у натягнуту тишу.
Серед білого дня, в розпал полуденної спеки,
Я битиму в залізо гучних дахів.
І нитку за ниткою, тканина дощу сплетаючи,
Розкочуванням гроз народжена вода
Напоїть землю, а сама розтане,
І не залишить у небі жодного сліду.
Куди тягне мене сліпе щастя
Серед друзів, знайомих та подруг?
Я як то хмара, що вітер рве на частини,
Не давши йому дощем пролитися раптом.
Я як то хмара, що вітер рве на частини,
Не давши йому дощем пролитися раптом.