Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Ce petit chemin [From "Vive Paris"], виконавця - Jean Sablon. Пісня з альбому BD Music Presents Jean Sablon, у жанрі Поп
Дата випуску: 24.06.2008
Лейбл звукозапису: bdMusic, Difymusic
Мова пісні: Французька
Ce petit chemin [From "Vive Paris"](оригінал) |
Pour aller à la Préfecture |
Prends la route numéro trois |
Tu suis la file des voitures |
Et tu t’en vas tout droit, tout droit… |
C’est un billard, c’est une piste, Pas un arbre, pas une fleur, Comme c’est |
beau, comme c’est triste, Tu feras du cent trente à l’heure |
Mais moi, ces routes goudronnées, Toutes ces routes |
Me dégoûtent, Si vous m’aimez, venez, venez, Venez chanter, venez flâner |
Et nous prendrons un raccourci: Le petit chemin que voici… |
Ce petit chemin… qui sent la noisette |
Ce petit chemin… n’a ni queue ni tête |
On le voit |
Qui fait trois |
Petits tours dans les bois |
Puis il part |
Au hasard |
En flânant comme un lézard |
C’est le rendez-vous de tous les insectes |
Les oiseaux pour nous, y donnent leur fêtes |
Les lapins nous invitent |
Souris-moi, courons vite |
Ne crains rien, Prends ma main |
Dans Ce petit chemin! |
Les routes départementales |
Où les vieux cantonniers sont rois |
Ont l’air de ces horizontales |
Qui m’ont toujours rempli d’effroi… |
Et leurs poteaux télégraphiques |
Font un ombrage insuffisant |
Pour les idylles poétiques |
Et pour les rêves reposants… |
A bas les routes rabattues |
Les tas de pierres, La poussière |
Et l’herbe jaune des talus… |
Les cantonniers, il n’en faut plus! |
… |
Nous avons pris un raccourci: Le petit chemin que voici… |
Ce petit chemin… qui sent la noisette |
Ce petit chemin… m’a tourné la tête |
J’ai poséTrois baisers |
Sur tes cheveux frisés… |
Et puis sur |
Ta figure |
Toutes barbouillée de mûres… |
Pour nous observer, des milliers d’insectes |
Se sont installés par dessus nos têtes |
Mais un lièvre au passage |
Nous a dit «Soyez sages!"Ne crains rien |
Prends ma main |
Dans Ce petit chemin! |
(переклад) |
Поїхати в префектуру |
Ідіть маршрутом номер три |
Ви йдете по лінії автомобілів |
А ти йди прямо, прямо... |
Це більярдний стіл, це доріжка, Не дерево, не квітка, Як є |
гарно, як сумно, ти будеш робити сто тридцять на годину |
Але я, ці асфальтовані дороги, усі ці дороги |
Відрази мене, якщо ти мене любиш, приходь, приходь, Приходь співай, прогуляйся |
І ми підемо швидким шляхом: цей маленький шлях сюди... |
Ця маленька доріжка... яка пахне лісовими горіхами |
У цього маленького шляху... немає ні голови, ні хвоста |
Ми це бачимо |
хто робить три |
Невеликі екскурсії в лісі |
Потім він йде |
Довільно |
Розвалюється, як ящірка |
Це зустріч усіх комах |
Птахи для нас, дають там свої бенкети |
Нас запрошують кролики |
Посміхнись мені, давайте швидко бігти |
Не бійся, візьми мене за руку |
У цей маленький спосіб! |
Відомчі дороги |
Де старі дорожники — королі |
Виглядають як ті горизонталі |
Які завжди наповнювали мене жахом... |
І їхні телеграфні стовпи |
Робіть недостатнє затінення |
Для поетичних ідилій |
І для спокійних снів... |
Геть розбиті дороги |
Купи каміння, пил |
І жовта трава схилів... |
Дорожники, нам більше не треба! |
… |
Ми пішли швидким шляхом: цей маленький шлях сюди... |
Ця маленька доріжка... яка пахне лісовими горіхами |
Цей маленький шлях... повернув мені голову |
Я попросив Три поцілунки |
На твоєму кучерявому волоссі... |
А потім далі |
твоє обличчя |
Все вимазане ожиною… |
Спостерігають за нами тисячі комах |
Влаштувалися над нашими головами |
Але мимохідь заєць |
Сказав нам: «Будьте мудрими!» Не бійтеся |
Візьми мою руку |
У цей маленький спосіб! |