| Тож який у вас план гри
|
| Прогулянка серед пустки
|
| Я припускаю, що ви вигнали всіх людей, яких можете
|
| Лінія на вашій руці говорить мені, що ви можете знати дорогу
|
| Ви бачите, як ці обличчя блимають у темряві
|
| Це лише сліди тих, кого ви любили та як
|
| Тож не видаляйте його — можливо, тоді ви будете знати, що казати
|
| Тож нехай впаде
|
| Коли воно зустріне вас з іншого боку, дитино
|
| Нехай впаде
|
| Ми всі в’язні в простодумній дитині
|
| Нехай впаде
|
| Ти можеш схопити мене за руку, щоб скоротити час
|
| Нехай впаде, так
|
| Ви допоможете мені намалювати усмішку
|
| У цьому сумному, сумному світі
|
| Ви допоможете мені намалювати усмішку
|
| У цьому сумному, сумному світі
|
| Твої вії танцюють, і моє болісне серце співає
|
| Вогні блимають, викликаючи все це відчуття
|
| Мої руки горять щоразу, коли я торкаюся твого обличчя
|
| Дозвольте мені оточити вас усією любов’ю, на яку ви заслуговуєте
|
| Світанок розповість вам про все, чого ви варті
|
| Його кров тече через усе, що ми знаємо про нашу долю
|
| Тож нехай впаде
|
| Коли воно зустріне вас з іншого боку, дитино
|
| Нехай впаде
|
| Ми всі в’язні в простодумній дитині
|
| Нехай впаде
|
| Ти можеш схопити мене за руку, щоб скоротити час
|
| Нехай впаде, так
|
| Ви допоможете мені намалювати усмішку
|
| У цьому сумному, сумному світі
|
| Ви допоможете мені намалювати усмішку
|
| У цьому сумному, сумному світі
|
| Тож чи допоможеш мені намалювати посмішку
|
| У цьому сумному, сумному світі
|
| Тож приходь і допоможи мені намалювати усмішку
|
| У цьому сумному, сумному світі |