| Вночі три години, а ти в дорозі,
|
| І не важливо куди йти.
|
| До вокзалу - в короткий шлях:
|
| "Вам куди квиток?" |
| - "Та кудись..."
|
| Речі зібрала, поки він спить,
|
| Може й не спить, але мовчить.
|
| Він уже втомився тебе повертати.
|
| Вп'яте, мабуть, занадто, що сказати.
|
| І все гаразд, і подобаються друзям,
|
| І мама без розуму, та й нормальний сам.
|
| Заздрять подруги – пощастило!
|
| А тебе тягне кудись як на зло...
|
| І туди де не чекають і не звуть,
|
| Порожні перони, а ноги несуть.
|
| Але все ж таки якось легко і невагомо,
|
| Може, просто звичка втікати з дому.
|
| Може, скажуть близькі: не має рації,
|
| Але приємно крутиться голова.
|
| І не важливо - тепло і затишок,
|
| І хтось новий запитає: "Як звуть?"
|
| Може, на когось сильно ти образилася?
|
| Чи замало в цьому житті бачила?
|
| Іноді хочеш зупинитися, але
|
| Тебе тягне кудись все одно...
|
| І туди де не чекають і не звуть,
|
| Порожні перони, а ноги несуть.
|
| Але все ж таки якось легко і невагомо,
|
| Може просто звичка збігати з дому.
|
| Йоу-Йоу Дивись, дивись! |
| Та не туди, от туди!
|
| По залитій світлом вулиці йде весна!
|
| Та не одна, одразу три, три місяці весни,
|
| Одна блондинка, брюнетка, інша руда, дивись!
|
| Парками, бродвеями, алеями, бульварами
|
| Тусується молодь, дедалі більше по парах
|
| Ділове місто включає ліхтарі
|
| А ти біжи, біжи! |
| Назад не дивись!
|
| І туди де не чекають і не звуть,
|
| Порожні перони, а ноги несуть.
|
| Але все ж таки якось легко і невагомо,
|
| Може просто звичка збігати з дому. |