| Літній час був не брехнею, але
|
| Просто таке відчуття
|
| І я знаю, що ти теж почуваєшся самотнім
|
| Але ця спека не для нас
|
| Я знаю, що хотів поїхати
|
| У долину, де падає сніг
|
| Але я усвідомив
|
| Це місце занадто холодне , щоб жити своїм життям
|
| Вибачте, вибачте, що не зміг піти
|
| Давайте з цією брехнею, поки я цілую твій ніс
|
| Я не був готовий, я мав би знати
|
| Щоб це сталося
|
| Тож давайте припинимо ці слова, вони стають холодними
|
| Давайте сприймати це прощання як просте привітання
|
| Ти ще такий молодий, тобі є куди зростати
|
| У щось дивовижне
|
| Ти будеш міцно спати, я знаю, що це правильно
|
| Але є дещо, що ви повинні розуміти
|
| При зміні листя, через три дні
|
| Ви не пам’ятаєте, хто я
|
| я тебе не кличу
|
| Просто ти говориш як вона, коли відкриваєш рот
|
| І я не можу жити з таким шансом
|
| Що це відчуття коли-небудь повертається
|
| Тож ні, ти не те, що мені потрібно
|
| Ті слова, які ви говорите, це апельсин на деревах
|
| І мені просто потрібно спати
|
| Мені так набридло завжди рахувати овець
|
| Мені так погано, чи це все в моїх думках?
|
| Це відчуття я відчуваю, коли хочу, щоб ти згнив
|
| За всі речі і весь біль, який ти заподіяв
|
| Якщо ми бачимо один одного, ми не зупинятися й дивитися
|
| Так, я б хотів, щоб ви поводилися зі мною наче мене не було
|
| Я не ненавиджу тебе, але любий, це все ще болить
|
| Тож у мене все ще є те, що було з самого початку
|
| Ця ручка в моїй кишені, ця іржава гітара
|
| І сміливість відспівати цей біль |