Переклад тексту пісні Heróis Invisíveis - Fabio Brazza, Helles

Heróis Invisíveis (оригінал)

São 5 da matina, ele sobe no ônibus
Seu Antônio é só mais um dos nossos heróis anônimos
E eu me pergunto quantos Antônios
Que ninguém vê, que não tão na TV
Mas que são do nosso país personagens icônicos
Sinônimos de luta, na labuta, sem estudo
Sem deixar de ser contudo um ser humano idôneo
Sem auxilio, tem três filhos, do primeiro matrimônio
Nosso povo, nosso maior patrimônio
E mesmo com salário precário, acorda disposto
Com o sorriso no rosto e sem faltar no horário
Assim como seu Luiz carroceiro
Que com pouco dinheiro e ensino primário
Viu o seu filho se formar universitário
E com mais de 60 anos e problema na coluna
Transforma o lixo da cidade na sua fortuna
Como dona Maria, moradora de periferia
Que cruza a cidade todo dia pra cuidar do filho alheio
Pensando no própria cria
Que ficou em casa olhando pra panela vazia
Esperando a mãe que ainda não veio
Como tantos filhos sem pais
Que cresceram graças a mães solteiras
Que nunca ganharam um Nobel da paz
Que não te falte forças pra lutar, motivo pra sorrir
Fé pra acreditar e amor pra dividir
Que não te falte forças pra lutar e motivo pra sorrir
Fé pra acreditar e amor pra dividir
Quer saber onde tão nossos heróis?
Eles não tem capas, nem ganharam copas
Eles estão no meio de nós
É o gari que a gente não cumprimenta
É o cidadão comum
É o professor que foi como um pai
Pro moleque que nunca teve um
É o policial que arrisca a vida pra salvar o inocente
E mesmo com o salário de fome, rejeita a propina
É o médico que salva a vida do paciente
E sem estrutura, pratica um milagre da medicina
É a menina que nasceu na miséria
Estudou sozinha a matéria e passou em primeiro na disciplina
É o trabalhador brasileiro
Que não segue a sina e mesmo no desespero
Devolve o dinheiro que encontrou na esquina
E ao ver toda essa luta, eu pensei na hora
Um pensamento que me veio lá do fundo
Essa gente que a gente ignora
Tá salvando o mundo, irmão, tá salvando o mundo
Que não te falte forças pra lutar e motivo pra sorrir
Fé pra acreditar e amor pra dividir
Eu vou pedir pra meu Deus que alivie a dor
De cada trabalhador dessa cidade sem cor
Que põe a fé no labor, com lágrimas e suor
E com o pouco que tem, constrói um mundo melhor
Toda vez que eu passo em frente deste edifício
É difícil de alembrá
Foi aqui que eu e meu amigo vivemo
Quando em São Paulo viemo morá
Nóis trabaiava de pedreiro e construíamo casa
Mas não tinhamo casa pra ficá
Foi quando fizemo nossa casinha aqui
Até o oficial de justiça mandar derrubá
Nois fiquemo tão triste
Que fumo com o dono do terreno conversá
Que disse que se a gente trabaiasse pra ele
Etão ele ia nos ajudá
Construímo tijolo por tijolo até o prédio cabá
E quando por fim cabemo
O dono pagou uma merreca e mandou a gente pastar
Meu amigo Joca tinha feito tantos planos
Que não conseguiu guentá
Ficou maluco da cachola e resolveu se suicidar
Subiu até o alto do edifício e pulou do último andar
E é por isso que quando passo por esse edifício
É difícil de alembrá, é difícil de alembrá
Eu vou pedir pra meu Deus que alivie a dor
De cada trabalhador dessa cidade sem cor
Que põe a fé no labor, com lágrimas e suor
E com o pouco que tem, constrói um mundo melhor
Eu vou pedir pra meu Deus que alivie a dor
De cada trabalhador dessa cidade sem cor
Que põe a fé no labor, com lágrimas e suor
E com o pouco que tem, constrói um mundo melhor

Heróis Invisíveis (переклад)

5 ранку, він сідає в автобус
Сеу Антоніо — ще один з наших анонімних героїв
І цікаво, скільки Антоніо
Те, що ніхто не бачить, це не так по телевізору
Але хто є знаковими персонажами нашої країни
Синоніми слова боротьба, у труді, без навчання
Проте не перестаючи бути придатною людиною
Без сторонньої допомоги має трьох дітей від першого шлюбу
Наші люди, наше найбільше надбання
І навіть з нестабільною зарплатою він прокидається з бажанням
З посмішкою на обличчі й не втрачаючи часу
Так само, як і ваш Луїс Карросейро
Це з невеликими коштами та початковою освітою
Він бачив, як його син закінчив університет
І понад 60 років і проблема з хребтом
Перетворює міське сміття на ваше багатство
Як доня Марія, мешканка периферії
Хто щодня перетинає місто, щоб доглядати за чужою дитиною
Думає про власну дитину
Хто залишився вдома, дивлячись на порожню каструлю
Чекаю маму, яка ще не прийшла
Як і багато дітей без батьків
Який виріс завдяки матерям-одиначкам
Які ніколи не отримували Нобелівську премію за мир
Нехай тобі не бракує сил для боротьби, приводу посміхатися
Віра вірити і любов ділитися
Нехай вам не бракує сил для боротьби і приводу посміхатися
Віра вірити і любов ділитися
Хочете знати, де наші герої?
Вони не мають накидок, не виграли кубки
Вони серед нас
Це гарі, якого ми не вітаємо
Це звичайний громадянин
Це вчитель, який був як батько
Для дитини, яка ніколи не мала
Саме поліцейський ризикує своїм життям, щоб врятувати невинних
І навіть з голодною зарплатою він відмовляється від хабара
Саме лікар рятує життя пацієнту
І без структури, практикує чудо медицини
Це дівчина, яка народилася в бідності
Вивчав предмет самостійно і здав першим з дисципліни
Бразильський робітник
Хто не дотримується прикмети і навіть у розпачі
Поверніть гроші, які знайшли на розі
І, бачачи всю цю боротьбу, я тоді подумав
Думка, яка прийшла з глибини
Ці люди, яких ми ігноруємо
Це рятує світ, брате, це рятує світ
Нехай вам не бракує сил для боротьби і приводу посміхатися
Віра вірити і любов ділитися
Я попрошу мого Бога, щоб полегшив біль
Від кожного працівника в цьому безбарвному місті
Хто вірить у роботу, зі сльозами й потом
І з тим маленьким, що у нього є, він будує кращий світ
Кожен раз, коли я проходжу перед цією будівлею
Важко згадати
Тут ми з другом живемо
Коли в Сан-Паулу ми приїхали жити
Ми працювали муляром, будували будинок
Але у нас не було житла
Тоді ми побудували тут свій будиночок
Поки чиновник юстиції не дасть наказ про повалення
Хлопці, мені так сумно
Я курю з власником землі
Хто сказав, що ми працюємо на нього
Тому він збирався нам допомогти
Ми будуємо цеглинку за цеглиною до будівлі кабіни
І коли ми нарешті підійдемо
Власник заплатив мерку і відправив нас пастися
Мій друг Йока склав так багато планів
який не міг впоратися
Він збожеволів і вирішив покінчити життя самогубством
Піднявся на верх будівлі і стрибнув із верхнього поверху
І тому, коли я проходжу повз цю будівлю
Важко згадати, важко згадати
Я попрошу мого Бога, щоб полегшив біль
Від кожного працівника в цьому безбарвному місті
Хто вірить у роботу, зі сльозами й потом
І з тим маленьким, що у нього є, він будує кращий світ
Я попрошу мого Бога, щоб полегшив біль
Від кожного працівника в цьому безбарвному місті
Хто вірить у роботу, зі сльозами й потом
І з тим маленьким, що у нього є, він будує кращий світ