| Я прокинувся минулої ночі в гарячці
|
| Мій розум був весь збентежений
|
| Я присягався, що чув, як відчиняються задні двері
|
| І я на хвилину подумав, що це ти
|
| Тоді всі почуття, ну, вони мене вразили
|
| Ніби я зайшов у зустрічний потяг
|
| І з найглибшої частини мене я тужу
|
| Як земля, коли вона прагне дощу
|
| І немає музики, коли її немає, лорд, лорд
|
| Коли її немає, музики немає
|
| Немає музики, коли її немає, лорд, лорд
|
| Коли її немає, музики немає
|
| А ворони в полі кличуть
|
| А сірий на зимовій траві
|
| А серце — це така велика пустеля
|
| І шлях дуже грубий і дуже швидкий
|
| І сонце втомлене й сонне
|
| А місяць каже, що вона посиніла
|
| І щогодини мене спокушає віскі
|
| І я не знаю, що, до біса, я збираюся робити
|
| І немає музики, коли її немає, лорд, лорд
|
| Коли її немає, музики немає
|
| Немає музики, коли її немає, лорд, лорд
|
| Коли її немає, музики немає
|
| Мені снився сон минулого вечора
|
| Ми стояли на яхтах біля моря
|
| Океан внизу був розривним
|
| І ти стояв так близько від мене
|
| Ви підняли руки, щоб сфотографувати
|
| А потім фотоапарат впав у хвилі
|
| Я прокинувся від шштучої бурі
|
| І зображення розпливалося і зникало
|
| І немає музики, коли її немає, лорд, лорд
|
| Коли її немає, музики немає
|
| Немає музики, коли її немає, лорд, лорд
|
| Коли її немає, музики немає |