| Кожен раз, коли йде дощ, Господи
|
| Я біжу до свого вікна
|
| Все, що я роблю — це опускаю голову й стогнать
|
| Я слухаю той грім
|
| І чути стогін самотнього вітру
|
| Скажи мені, дитино, чому тебе так довго не було
|
| Скажи мені, дитино, чому тебе так довго не було
|
| Тебе так давно не було
|
| Скажи мені, дитино, чому тебе так довго не було
|
| Вовк дряпає в мої двері
|
| І я чую, як стогін самотнього вітру
|
| Скажи мені, дитино, чому тебе так довго не було
|
| Хтось сказав, що ти ревеш у Ріно
|
| З старшим із Сан-Антоне
|
| Кажуть, що я за вас дурень
|
| Але що вони знають
|
| Скажи мені, дитино, чому тебе так довго не було
|
| Скажи мені, дитино, чому тебе так довго не було
|
| Тебе так давно не було
|
| Скажи мені, дитино, чому тебе так довго не було
|
| Вовк дряпає в мої двері
|
| І я чую, як стогін самотнього вітру
|
| Скажи мені, дитино, чому тебе так довго не було
|
| Господи, нічого не робити
|
| Нехай минуле малює картини на моїй голові
|
| Випийте п’яту частину Thunderbird
|
| І курю дорогу додому
|
| Скажи мені, дитино, чому тебе так довго не було
|
| Скажи мені, дитино, чому тебе так довго не було
|
| Тебе так давно не було
|
| Скажи мені, дитино, чому тебе так довго не було
|
| Вовк дряпає в мої двері
|
| І я чую, як стогін самотнього вітру
|
| Скажи мені, дитино, чому тебе так довго не було |