Переклад тексту пісні Временами - D.L.S.

Временами (оригінал)

Временами мы бываем разными,
Люди расходятся, но так уж водится.
Временами…
Временами мы бываем разными, опасными.
Временами мы тратим время напрасно.
Временами — а у нас их всего 4 —
Мы провожаем дни, сидя в своей квартире.
Вместо того, чтобы лезть в гору, мы молим Бога,
Ждём помощи, сетуя, что всё так сложно.
И так постоянно, вечный круговорот:
Не повезло сегодня — может завтра повезёт.
Времена приносят нам встречи и разлуки,
Заставляют снова встать либо опустить руки.
Времена сделали так, что в свои 20
Из близких мне людей осталось человек 15.
Кто-то погиб, кто-то просто взял, предал.
Бог им судья — я берегу нервы.
Времена нас учат подвести в конце итог,
Но мы забываем в итоге сделать выбор.
После часто просыпаемся среди ночи,
Когда полно мыслей в голове, а впрочем
Это всего лишь времена меняют друг друга,
И всё начнётся снова, заново, по кругу.
Это всего лишь времена меняют друг друга.
И всё, что с ними связано, движется по кругу.
Так случается: ничто не вечно,
Дороги разбегаются, люди расходятся, но так уж водится.
Это всего лишь времена меняют друг друга.
И всё, что с ними связано, движется по кругу.
Так случается: ничто не вечно,
Дороги разбегаются, люди расходятся, но так уж водится.
А я, а я всё так же живу временами,
Всё в тех же роковерах, с теми же пацанами.
И так же с друзьями 7 дней в неделю
Мы в своём районе качаем всё те же качели.
Уже который год, уже который фрутик,
А мы всё в лире, всё также эти темы мутим.
Читаем, пишем, сводим, мастерим, знаем,
Кого любим и какой ветер вдыхаем.
Вспоминаем о каких-то блондинках ночами.
Это мой выбор, но я жалею временами.
Порой вспоминаю о том, что потерял.
Если б дали шанс, я бы много чего поменял.
Вернул бы кого-то, сделал всё по-другому,
А там глядишь, и всё сложилось бы всё по-иному.
Это всего лишь времена меняют друг друга.
И всё, что с ними связано, движется по кругу.
Так случается: ничто не вечно,
Дороги разбегаются, люди расходятся, но так уж водится.
Это всего лишь времена меняют друг друга.
И всё, что с ними связано, движется по кругу.
Так случается: ничто не вечно,
Дороги разбегаются, люди расходятся, но так уж водится.
Времена бывали разными: дарили мне надежды,
Втаптывали в грязь то, чем я дорожил.
Многим доверял напрасно, многим не верил зря.
Я становился старше, только сотни раз каясь.
Я терял путь, я искал свет.
Просил у Бога помощи: «Отец, дай ответ!»
И что нам принесёт весна после такой зимы?
Кому лежать в земле, а кому нести венки?
Осенние мутки, быстрые сутки,
Хруст снега по знакомым маршрутам.
Ещё эти стервы и руки, разбитые в кровь.
Мы прощались навсегда, но времена сводили нас вновь.
Они меняли в моей жизни станции метро,
Весну, лето, а я всё ищу кого-то.
Хоть и пытался — помнишь?
— перевернуть многое,
Но не могу свернуть уже с этой дороги.
Они идут медленно, они идут быстро,
Они несут нас, и моменты тают как искры.
Но на закате однажды время вдруг замрёт.
Смотрю в бездонные глаза, забыв обо всём.
Пока крупицами песка в часах песочных
Времена строят судьбы и ставят в них точки.

(переклад)

Часом ми буваємо різними,
Люди розходяться, але так уже водиться.
Часом…
Часом ми буваємо різними, небезпечними.
Часом ми витрачаємо час даремно.
Часом — а у нас їх всього 4 —
Ми проводжаємо дні, сидячи у своїй квартирі.
Замість того, щоб лізти вгору, ми молимо Бога,
Чекаємо на допомогу, нарікаючи, що все так складно.
І так постійно, вічний кругообіг:
Не пощастило сьогодні — може завтра пощастить.
Часи приносять нам зустрічі та розлуки,
Примушують знову підвестися або опустити руки.
Часи зробили так, що у свої 20
З близьких мені людей залишилося чоловік 15.
Хтось загинув, хтось просто взяв, зрадив.
Бог їм суддя — я бережу нерви.
Часи нас вчать підвести в кінці кінці,
Але ми забуваємо в результаті зробити вибір.
Після часто прокидаємося серед ночі,
Коли повно думок у голові, а втім
Це лише часи змінюють один одного,
І все почнеться знову, заново, по колу.
Це лише часи змінюють один одного.
І все, що з ними пов'язано, рухається по¦кругу.
Так трапляється: ніщо не вечно,
Дороги розбігаються, люди розходяться, але так уже водиться.
Це лише часи змінюють один одного.
І все, що з ними пов'язано, рухається по¦кругу.
Так трапляється: ніщо не вечно,
Дороги розбігаються, люди розходяться, але так уже водиться.
А я, а я все так ж живу часом,
Все в тих же роковерах, з тими ж пацанами.
І так ж із друзями 7 днів у тиждень
Ми в своєму районі качаємо все ті ж гойдалки.
Вже котрий рік, уже який фрутик,
А ми все в лірі, все також ці теми каламутимо.
Читаємо, пишемо, зводимо, майструємо, знаємо,
Кого любимо і який вітер вдихаємо.
Згадуємо про якісь білявки ночами.
Це мій вибір, але я шкодую часом.
Часом згадую про те, що втратив.
Якщо б дали шанс, я би багато чого змінив.
Повернув би когось, зробив все по-іншому,
А там дивишся, і все склалося б все по-іншому.
Це лише часи змінюють один одного.
І все, що з ними пов'язано, рухається по¦кругу.
Так трапляється: ніщо не вечно,
Дороги розбігаються, люди розходяться, але так уже водиться.
Це лише часи змінюють один одного.
І все, що з ними пов'язано, рухається по¦кругу.
Так трапляється: ніщо не вечно,
Дороги розбігаються, люди розходяться, але так уже водиться.
Часи були різними: дарували мені надії,
Втоптували в грязюку те, чим я дорожив.
Багатьом довіряв даремно, багатьом не вірив даремно.
Я ставав старшим, тільки сотні разів каючись.
Я втрачав шлях, я шукав світло.
Просив у Бога допомоги: «Батьку, дай відповідь!»
І що нам принесе весна після такої зими?
Кому лежати в землі, а кому нести вінки?
Осінні мутки, швидка доба,
Хрускіт снігу за знайомими маршрутами.
Ще ці стерви і руки, розбиті в кров.
Ми прощалися назавжди, але часи зводили нас знову.
Вони змінювали в моєму житті станції метро,
Весну, літо, а я все шукаю когось.
Хоч і намагався — пам'ятаєш?
—перевернути багато,
Але не можу згорнути вже з цієї дороги.
Вони йдуть повільно, вони йдуть швидко,
Вони несуть нас, і моменти тануть як іскри.
Але на заході одного разу час раптом замре.
Дивлюся в бездонні очі, забувши про все.
Поки що крупинками піску в годинах пісочних
Часи будують долі і ставлять в них точки.