| Я більше співаю щовечора, коли світло гасне і ми всі вмираємо
|
| і ми вмираємо більшість кожної ночі
|
| ми вмираємо, ми вмираємо, ми вмираємо
|
| і ми вмираємо, коли світла мало
|
| адже саме так розповідається наша історія
|
| і ми вмираємо, коли незнайомці йдуть в ранок, повний поганих ідей
|
| Наші серця випадають прямо з наших грудей
|
| тож вона на ганку для нашого останнього подиху
|
| а всередині разом із сонцем, що сходить, ми всі один за падають
|
| і я більше співаю щовечора, коли світло гасне й ми всі вмираємо
|
| і ми вмираємо більшість кожної ночі
|
| ми вмираємо, ми вмираємо, ми вмираємо
|
| Тож, мої друзі, я зрозумів, що всі хороші часи мають закінчуватися
|
| і коли настають ці часи, ми горимо, ми горимо, ми згоряємо, їх доти
|
| і я більше співаю щовечора, коли світло гасне й ми всі вмираємо
|
| і ми вмираємо більшість кожної ночі
|
| ми вмираємо, ми вмираємо, ми вмираємо
|
| Тож я готовий повернутися до будь-якого призначеного вам номера
|
| і одне, що я пообіцяв їй — я живу, я живу цією ніччю
|
| І я більше співаю щовечора, коли світла низька, і ми всі вмираємо
|
| І більшість ми вмираємо щоночі
|
| ми вмираємо, ми вмираємо, ми вмираємо
|
| І я спів більшість кожного вечора, коли світло було слабким і ми всі померли
|
| І більшість ми помирали щовечора
|
| ми померли, ми померли, ми померли |