| Не часто, розумієш
|
| Але час від часу
|
| Я починаю думати про вас і мене
|
| Згадуючи, як це було раніше
|
| А іноді й те, що я б віддав
|
| Щоб ми знову були закохані
|
| Хіба це не дурна річ?
|
| Але іноді я дійсно так відчуваю
|
| І це змушує мене почувати себе таким сумним
|
| І ви знаєте, що це справді дуже боляче
|
| Якщо подумати про все, що ми могли б мати
|
| Згадайте, коли ви намагалися
|
| Запропонувати мені піти з тобою?
|
| Ви знаєте, я думаю, що я б прийшов
|
| Але ми обидва просто так впали
|
| Був час, коли навіть говорили про сім’ю
|
| Подивіться, де б ми зараз були
|
| Але це змушує мене почувати себе таким сумним
|
| І іноді мені дуже боляче
|
| Для дитини, яку ми майже народили
|
| Ти і я разом
|
| О, марно питати, що пішло не так
|
| Ми не знайшли часу
|
| І зрештою, що зроблено, те зроблено
|
| І я знаю, що ти будеш не єдиним
|
| В моєму житті
|
| І все-таки я, як відомо, провів годину чи дві
|
| Цікаво, що сталося зі мною і тобою
|
| Хто це був сказано давно
|
| Ви ніколи не зможете повернутися?
|
| Вони знали, про що говорили
|
| Бо це ніколи не вийде
|
| Коли все сказано й зроблено
|
| Гадаю, все виявилося добре
|
| Хіба не так закінчується збірка оповідань?
|
| Усі такі хороші друзі
|
| І все-таки це змушує мене почувати себе таким сумним
|
| Цього достатньо, щоб людина почувалася дуже погано
|
| Якщо подумати про все, що ми могли б мати
|
| Ти і я разом
|
| Ти і я разом |