Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Mensch, виконавця - Black Heaven. Пісня з альбому Dystopia, у жанрі Электроника
Дата випуску: 01.12.2011
Лейбл звукозапису: Trisol
Мова пісні: Німецька
Mensch(оригінал) |
Der Himmel trifft auf dunkle Erde, die Wolken ziehen in fernes Land |
Ein Mensch, geformt aus Leib und Seele, mit einer Fackel in der Hand |
Er teilt die Welt in Gut und Böse, er formt das Licht mit seinem Geist |
Gedanken seiner tiefsten Sehnsucht verbannt er in die Dunkelheit |
Geleitet von den hellsten Sternen, entblößt vom Grauen der Natur |
Versteckt sich tief in feuchten Höhlen, errichtet Mauern aus Kultur |
Das Fremde gilt es zu beherrschen, die Gier ihn blind nach vorne treibt |
Regiert von seinen größten Ängsten, der Ahnung seiner Sterblichkeit |
Und er gräbt sich weiter vor bis zum Mittelpunkt der Welt |
Von der Ewigkeit verfolgt und von Größenwahn entstellt |
Seine Augen glänzen wild, an den Händen klebt das Blut |
Von der eigenen Tat berauscht bis zum nächsten Beutezug |
Er gibt der Leere einen Namen, erschafft sich Ethik und Moral |
Den Sinn im Leben nachzujagen, so tun, als hätte er keine Wahl |
Auch manchmal gegen die eigene Rasse, er vergewaltigt und erschlägt |
Genußvoll auch mal seinesgleichen, von Leidenschaft und Hass geprägt |
Er trennt die Starken von den Schwachen, denn seine Wahrheit wiegt so schwer |
Wie Brot und Wein zum Überleben, er läuft der Freiheit hinterher |
Er sieht sich als den letzten Krieger, das Himmelreich, es wartet schon |
Die größte Lüge trägt er in sich, das Herz der Zivilisation |
(переклад) |
Небо зустрічається з темною землею, хмари рухаються в далеку землю |
Людина з тіла і душі, з факелом в руці |
Він ділить світ на добро і зло, він формує світло своїм духом |
Він проганяє думки про свою найглибшу тугу в темряву |
Ведуться найяскравішими зірками, викриваються жахами природи |
Ховаючись глибоко в сирих печерах, будуючи стіни культури |
Чужого треба опанувати, жадібність сліпо гонить його вперед |
Керують його найбільші страхи, інтуїція його смертності |
І він продовжує копати шлях до центру світу |
Переслідуваний вічністю і знівечений манією величі |
Очі дико сяють, кров липне до рук |
П’яний власним вчинком до наступної вилазки |
Він дає порожнечі назву, створює етику і мораль |
Шукає сенс життя, прикидається, що у нього немає вибору |
Також іноді проти своєї раси він ґвалтує та вбиває |
Приємний, іноді собі подібний, характеризується пристрастю і ненавистю |
Він відокремлює сильних від слабких, тому що його правда так важить |
Як хліб і вино, щоб вижити, він біжить за свободою |
Він бачить себе останнім воїном, царство небесне, воно вже чекає |
Вона несе в собі найбільшу брехню, серце цивілізації |