Переклад тексту пісні Бухгалтер Иванов - Бахыт Компот

Бухгалтер Иванов (оригінал)

Луны ущербный лик встаёт из-за холмов
В лесу продрогший фавн играет на сопелке
Упившийся в соплю бухгалтер Иванов
Бредёт сквозь лес к своей летающей тарелке.
Он не бухгалтер — нет.
Он чужезвёздный гость.
Застрявший навсегда среди российских весей.
Он космолёт разбил, и здесь ему пришлось
Всерьёз овладевать нужнейшей из профессий.
В колхозе «Путь зари"нет мужика важней
В колхозе у него участок и домина,
Машина «Жигули», курятник, шесть свиней,
Жена-ветеринар и прочая скотина.
Чего ещё желать?
Казалось бы, живи!
Работай, веселись, культурно развивайся,
Читай «Декамерон», смотри цветной тиви,
А то в облдрамтеатр на выходной смотайся.
Но нет, грызёт тоска инопланетный ум Обилие скота не радует, не греет
Искусство и тиви не возбуждают дум
Бухгалтер Иванов пьёт водку и звереет.
Как волк голодный он, в полночный небосвод
Вперяет иногда тоскливые гляделки
И принявши стакан, потом другой, идёт
К запрятанной в лесу летающей тарелке.
Укрытые от глаз ветвями и землёй
Останки корабля покоятся в овраге
Куда упал со звёзд когда-то наш герой,
Сломав хребет своей космической коняге.
И плачет Иванов, и воет и рычит
Пиная сапогом проклятую планету
И глядя на него вселенная молчит…
Лишь одинокий фавн играет тихо где-то.

Бухгалтер Иванов (переклад)

Місяця збитковий лик встає через пагорби
У лісі продроглий фавн грає на сопілці
Бухгалтер Іванов, що впився в соплю
Бреде крізь ліс до своєї літаючої тарілки.
Він не бухгалтер — ні.
Він чужозірковий гість.
Застряг назавжди серед російських весей.
Він космоліт розбив, і тут йому довелося
Всерйоз опановувати потрібну з професій.
У колгоспі «Шлях зорі» немає мужика важливіше
У колгоспі у нього ділянка і дому,
Машина «Жигулі», курник, шість свиней,
Дружина-ветеринар та інша худоба.
Чого ще бажати?
Здавалося б, живи!
Працюй, веселись, культурно розвивайся,
Читай «Декамерон», дивись кольоровий тиві,
А то в облдрамтеатр на вихідний змотайся.
Але ні, гризе туга інопланетний розум Множина худоби не радує, не гріє
Мистецтво і тиві не збуджують дум
Бухгалтер Іванов п'є горілку і звіріє.
Як вовк голодний він, у північний небозвід
Вражає іноді тужливі дивалки
І прийнявши склянку, потім іншу, йде
До захованої в лісі літаючій тарілці.
Вкриті від очей гілками і землею
Останки корабля покояться в яру
Куди впав зі зірок колись наш герой,
Зламавши хребет своїй космічній конязі.
І плаче Іванов, і виє і гарчить
Пинаючи чоботом прокляту планету
І дивлячись на ньому всесвіт мовчить...
Лише самотній фавн грає тихо десь.