| Я подивився прямо в твої очі й повернув голову востаннє
|
| Тому що я боявся залишити ці стіни в руїнах, як доля тих, хто
|
| довіряти собі
|
| Ми одні й боїмося
|
| Я знаю, що ВИ – той, кого ми залишили
|
| Але так чи інакше ми самі
|
| ВИ той, кого ми залишили позаду
|
| ВИ той, що ми залишили
|
| Я більше не буду повертати голову
|
| Я ніколи не забуду тебе
|
| ВИ той, кого ми залишили позаду
|
| ТИ – покинутий
|
| Ми побудували нашу впевненість на розбитих мріях, які тепер залишені вмирати
|
| Але ми були засуджені, але ми були засуджені переслідувати ці мрії, які
|
| ніколи не закінчується
|
| Я знаю, що ВИ – той, кого ми залишили
|
| Але так чи інакше ми самі
|
| ВИ той, кого ми залишили позаду
|
| ВИ той, кого ми залишили позаду
|
| Я більше не буду повертати голову
|
| Я ніколи не забуду тебе
|
| ВИ той, кого ми залишили позаду
|
| ТИ – покинутий
|
| Я зроблю, я більше не поверну голову
|
| Я буду, я ніколи ТЕБЕ не забуду
|
| ТИ, ТИ той, кого ми залишили
|
| ТИ є, ТИ є покинутим
|
| Наш егоїзм поглинає нас, поки не вистачить усього світу
|
| Пробач день, коли я стер, що стер ТВОЄ ім’я, що стер ТВОЄ ім’я
|
| Бо пам’ять про мене згасне
|
| Я знаю, що ВИ покинутий
|
| Чомусь ми ти, хто відчуває себе самотніми
|
| Я знаю, що ВИ покинутий
|
| Чомусь ми ти, хто відчуває себе самотніми |