| Я опам’ятався, притиснувшись обличчям до килима.
|
| Я не знаю, як я сюди потрапив…
|
| Мабуть, прожив, прожив, прожив.
|
| Мої друзі не приходять ні копійки.
|
| Господь знає, що я ніколи не зміг би залишити їх, залишити їх позаду,
|
| залиш їх.
|
| Безтурботна дорога до щастя, (у-у-у-у)
|
| Усвідомлення незнання — це блаженство.
|
| Дай мені щось про що помолитися,
|
| Тому що ми не можемо робити це поодинці.
|
| Дай мені щось, заради що жити…
|
| Чекаю своєї черги так довго…
|
| Не хочу бути самою собою.
|
| Ой-ой-ой.
|
| Шу-бе-да-да-а.
|
| Ми обкурені,
|
| Гарні часи ніколи не згасають.
|
| Пустеля підтримує нас у розумі.
|
| Ми просочуємо це, просочуємо, просочуємо.
|
| Тому не зациклюйтеся
|
| На нашій відстані чи ваших демонів.
|
| Господь знає, що ти інтригуєш.
|
| Найкраще бути випрямлятися, випрямлятися, прямо.
|
| Безтурботна дорога до щастя, (у-у-у-у)
|
| Усвідомлення незнання — це блаженство.
|
| Дай мені щось про що помолитися,
|
| Тому що ми не можемо робити це поодинці.
|
| Дай мені щось, заради що жити…
|
| Чекаю своєї черги так довго…
|
| Не хочу бути самою собою.
|
| Ми живемо цим, живемо цим, ми живемо цим.
|
| Коли я пішов, я ніколи не відчував себе таким самотнім,
|
| Я не бачив себе відтоді, як востаннє виходив з дому.
|
| Не хочу бути на мому…
|
| Безтурботна дорога до щастя, (у-у-у-у)
|
| Усвідомлення невігластва — це блаженство… так!
|
| Дай мені щось про що помолитися,
|
| (Дайте мені за що помолитися!)
|
| Тому що ми не можемо робити це поодинці.
|
| І дай мені щось, заради що жити…
|
| (Дайте мені щось, заради що жити!)
|
| Чекаю своєї черги так довго…
|
| Я не хочу бути самою собою.
|
| Дай мені щось про що помолитися,
|
| (Дайте мені за що помолитися!)
|
| Тому що ми не можемо робити це поодинці.
|
| І дай мені щось, заради що жити…
|
| (Дайте мені щось, заради що жити!)
|
| Чекаю своєї черги так… довго…
|
| Не хочу бути самою собою. |