| Діти бродять по цих порожніх вулицях з наповненими пожадливістю очима та зубчастими серцями
|
| Вузькі рамки і криві зуби, ціле цінніше за кожну частину
|
| І ваше розуміння цієї групи крихке, як купа попелу
|
| Вони знають твою брехню і слабкість з кожною відкритою рукою, яку ти тупо б’єш
|
| Ох, ці дівчата з м’якими ногами та хлопці з твердими обличчями
|
| Вони не знають Бога, у них немає голосу
|
| Так що це я бачу?
|
| Всередині мене не палає нічого, крім гніву
|
| (Ох, ці дівчата з м'якими ногами та хлопчики з твердими обличчями)
|
| Бажаєте відчувати себе повноцінним?
|
| Скажи, що хочеш, тобі це потрібно
|
| (Вони не знають Бога, у них немає голосу)
|
| Ми — звук, ми не належимо
|
| Тож підніміть руки й співайте
|
| Ми — звук, ми не належимо
|
| Тож підніміть руки й співайте
|
| Дівчата з вогнем в очах, хлопці з волею та цілеспрямованістю – це правда
|
| Живучи в закинутому світі, презирство поширюється так само, як грип
|
| Тож давайте всі заспокоїмося, тому що ми всі можемо довіряти
|
| Дорослі теж можуть бути обдуреними, іноді навіть більше, ніж ми
|
| (Ох, ці дівчата з м'якими ногами та хлопчики з твердими обличчями)
|
| Бажаєте відчувати себе повноцінним?
|
| Скажи, що хочеш, тобі це потрібно
|
| (Вони не знають Бога, у них немає голосу)
|
| Ми — звук! |
| У нас немає голосу!
|
| Ми — звук! |
| У нас немає голосу!
|
| Ми — звук, ми не належимо
|
| Тож підніміть руки й співайте
|
| Ми — звук, ми не належимо
|
| Тож підніміть руки й співайте
|
| І підспівуйте |