Переклад тексту пісні Кукушка - Александр Шапиро

Кукушка (оригінал)

Ну, что кукушка ты опять кукуешь мне,
В лесу осеннем забираешь мой покой,
Я так хотел придумать песню о весне,
Чтобы печаль с души снимала, как рукой.
Ну, что кукушка ты мне душу теребишь,
Я не хочу с тобой судьбу свою делить,
Что ты годами мне по темечку стучишь,
Я без тебя решу, как быть мне, иль не быть.
Пусть пролетает день за днем,
Я не хочу грустить о том,
Что где-то ждут меня нелегкая с кривою.
Постой, кукушка, замолчи,
Ты мне о бедах не кричи,
Твои старания ничего, поверь не стоят.
Все может в жизни выйти эдак, а не так,
И средь весны порой повалит белый снег,
И все дела у нас идут наперекосяк,
И застывает дождь слезами на окне.
Не все дороги заросли полынь травой,
Бокал наполнится опять хмельным вином,
И свет удачи, он уже не за горой,
А в крайнем случае, всего лишь, за холмом.
Пусть пролетает день за днем,
Я не хочу грустить о том,
Что где-то ждут меня нелегкая с кривою.
Постой, кукушка, замолчи,
Ты мне о бедах не кричи,
Твои старания ничего, поверь не стоят.
Не оборвется песня, ей ли не лететь,
Струна не лопнет, и рука еще крепка,
Мне надо все отжить и многое допеть,
Как говорится, «От звонка, и до звонка».
Так, что кукушка не кричи, как воронье,
Не хватит прыти, чтоб добро переломать,
Оставь себе свое, а мне отдай мое,
Я буду снова пить весну и ей дышать.
Пусть пролетает день за днем,
Я не хочу грустить о том,
Что где-то ждут меня нелегкая с кривою.
Постой, кукушка, замолчи,
Ты мне о бедах не кричи,
Твои старания ничего, поверь не стоят.

Кукушка (переклад)

Ну, що зозуля ти знову кукуєш мені,
У лісі осіннім забираєш мій спокій,
Я так хотів придумати пісню про весну,
Щоб сум із душі знімав, як рукою.
Ну, що зозуля ти мені душу смикаєш,
Я не хочу з тобою долю свою ділити,
Що ти роками мені по теменьку стукаєш,
Я без тебе вирішу, як бути мені, чи не бути.
Нехай пролітає день за днем,
Я не хочу сумувати за тим,
Щось десь чекають на мене нелегка з кривою.
Стривай, зозуля, замовкни,
Ти мені про біди не кричи,
Твої старання нічого, повір не стоять.
Все може в житті вийти так, а не так,
І серед весни часом повалить білий сніг,
І всі справи у нас ідуть навперекій,
І застигає дощ сльозами на вікні.
Не всі дороги заросли полин травою,
Келих наповниться знову хмільним вином,
І світло удачі, воно вже не за горою,
А в крайньому випадку, всього лише, за пагорбом.
Нехай пролітає день за днем,
Я не хочу сумувати за тим,
Щось десь чекають на мене нелегка з кривою.
Стривай, зозуля, замовкни,
Ти мені про біди не кричи,
Твої старання нічого, повір не стоять.
Не обірветься пісня, їй не летіти,
Струна не лопне, і рука ще міцна,
Мені треба все віджити і багато допіти,
Як кажуть, «Від дзвінка, і до дзвінка».
Так, що зозуля не кричи, як вороння,
Не вистачить спритності, щоб добро переламати,
Залиш собі своє, а мені віддай моє,
Я знову питиму весну і їй дихати.
Нехай пролітає день за днем,
Я не хочу сумувати за тим,
Щось десь чекають на мене нелегка з кривою.
Стривай, зозуля, замовкни,
Ти мені про біди не кричи,
Твої старання нічого, повір не стоять.