Переклад тексту пісні Ковыляй потихонечку - Адреналин

Ковыляй потихонечку (оригінал)

Ранним солнечным утречком
Провожала она
Своего ненаглядного,
Своего паренька:
"Ты служи, ненаглядный мой,
Обо мне не тужи,
Если что-то случится вдруг,
Обо всём напиши."
Не проходит и годика,
Парень весточку шлёт:
"Перебило мне ноженьки
Обожгло всё лицо,
Коли любишь по-прежнему
И горит огонёк,
Приезжай забери меня," -
Пишет ей паренёк.
"Коли любишь по-прежнему
И горит огонёк,
Приезжай забери меня," -
Пишет ей паренёк.
Но ответила девушка,
Что любви больше нет,
Что любовь уж потеряна,
Вот такой был ответ:
"Ковыляй потихонечку,
А меня ты забудь.
Зарастут твои ноженьки,
Проживёшь как-нибудь.
Ковыляй потихонечку,
А меня ты забудь.
Зарастут твои ноженьки,
Проживёшь как-нибудь."
Ранним солнечным утречком
Возвращался домой
Скорым дембельским поездом
Паренёк молодой.
С голубыми погонами,
С сигаретой в зубах,
Шёл походкою бодрою
На обеих ногах.
С голубыми погонами,
С сигаретой в зубах,
Шёл походкою бодрою
На обеих ногах.
И с улыбкой и радостью
Парня встретила мать
Прибежала та девушка
И хотела обнять:
"Расскажи, ненаглядный мой,
Сколько бед повидал."
А солдат оттолкнул её
И тихонько сказал:
"Ковыляй потихонечку,
А меня ты забудь.
Заросли мои ноженьки,
Проживу как-нибудь...
Ковыляй потихонечку
А меня ты забудь
Заросли мои ноженьки
Проживу как-нибудь...
Проживу как-нибудь..."

(переклад)

Раннім сонячним ранком
Проводила вона
Свого ненаглядного,
Свого хлопця:
"Ти служи, любий мій,
Про мене не тужи,
Якщо щось трапиться раптом,
Про все напиши.
Не минає і ріки,
Хлопець звістку шле:
"Перебило мені ножі
Обпалило все обличчя,
Коли любиш, як і раніше
І горить вогник,
Приїжджай забери мене," -
Пише їй хлопчина.
"Коли любиш як і раніше
І горить вогник,
Приїжджай забери мене," -
Пише їй хлопчина.
Але відповіла дівчина,
Що кохання більше немає,
Що кохання вже втрачене,
Ось така була відповідь:
"Ковили потихеньку,
А мене ти забудь.
Заростуть твої ножі,
Проживеш якось.
Ковили потихеньку,
А мене ти забудь.
Заростуть твої ножі,
Проживеш якось."
Раннім сонячним ранком
Повертався додому
швидким дембельським поїздом
Хлопчина молодий.
З блакитними погонами,
З сигаретою в зубах,
Ішов ходою бадьорою
На обох ногах.
З блакитними погонами,
З сигаретою в зубах,
Ішов ходою бадьорою
На обох ногах.
І з усмішкою та радістю
Хлопця зустріла матір
Прибігла та дівчина
І хотіла обійняти:
"Розкажи, любий мій,
Скільки бід побачив.
А солдат відштовхнув її
І тихенько сказав:
"Ковили потихеньку,
А мене ти забудь.
Зарості мої ножі,
Проживу якось...
Ковили потихеньку
А мене ти забудь
Зарості мої ножі
Проживу якось...
Проживу якось..."